Що стосується хаосу і невизначеності навколо будь-якої події, то Білий Дім Дональд Трампа вміє це дійсно найкраще у світі.

«Ми серйозно просунулися вперед, але проривів нема». «Зустріч Трампа і Путіна можлива на наступному тижні, але для цього треба наполегливо працювати ще тижні». «Росія не висунула нових підходів, але зараз ми краще розуміємо її позицію». Ці і подібні взаємовиключні цитати американських високопосадовців здатні заплутати не тільки політологів, а навіть і психіатрів.

Тобто, як я і прогнозував, нічого конструктивного Стів Віткофф з Москви не привіз. Хоча Трамп, як і завжди, у захваті. На певний час. Хоча вторинних санкцій не відкидає, і це безсумнівний позитив.

Єдине, що можна вважати кроком вперед – це бажання Путіна зустрітися з Трампом. І якщо вони на двох домовляться, то тоді Путін готовий на долучення до спілкування Володимира Зеленського. Але без європейських лідерів, які б посилили позицію України.

А про що мають домовитися Трамп і Путін? Та про те ж саме, що і раніше: Україна фактично має визнати Крим, Донецьку та Луганську області російськими плюс відмовитися від намірів звільняти силою окуповані території Херсонської та Запорізької областей. Натомість Росія визнає окупованими Україною (!) ті частини Херсонської та Запорізької областей, які вона захопити не здатна, і теж не буде намагатися зробити це силою.

Ну, і ще те, що дещо покращить сприйняття такого «справедливого миру»: відновлення судноплавства по Дніпру, відновлення Каховського водосховища з обов'язковою подачею води до Криму. А також використання ЗАЕС для енергозабезпечення окупованих територій.

Тобто, Росія не буде міняти власну конституцію, куди вона нахабно вписала українські території як свої. А от Україна має поміняти свою Конституцію, щоб викреслити з неї намір вступити у НАТО.

Цей намір є абсолютно декларативним, ніяке напівмертве НАТО нам не світить та й не потрібно, перспектива за новими оборонними союзами. Але спроба президента Зеленського поміняти Конституцію України саме зараз і саме так неминуче викличе чергове падіння його рейтингу ще відсотків на 10 щонайменше. І він припинить бути фаворитом майбутніх президентських перегонів.

Не хотів би я бути президентським радником під час обговорення цієї колізії. Але всі в офісі президента – ковалі свого щастя. І нещастя теж.

Війна продовжується. І стає ще більш жорстокою, хоча це й важко уявити. На жаль, своїми заграваннями навколо зустрічі з Трампом Путін отримав час на те, щоб його орки прорвали фронт. У що диктатор вірить з останньою надією смертельно хворого (він давно і невиліковно хворий на старість). Але з Віткоффом Путін домовитися може. А от з ЗСУ – точно не вийде.