Постійне відчуття провини - це не просто емоція, а звичка, яка може отруювати життя роками. Для покращення якості власного життя варто розібратися, звідки джерело цього відчуття та як його позбутися.

Про це в коментарі РБК-Україна розповів лайф коуч Віталій Курсік.

"Це я винен", "Я знов усе зіпсував", "Якби я зробив інакше" - такі думки знайомі багатьом. За словами Віталія Курсіка, звичка брати на себе провину за все часто формується ще в дитинстві.

"Якщо вас карали мовчанням, маніпулювали словами типу "через тебе мені соромно" або змушували бути зручним, провина стала способом контролювати себе і світ навколо", - пояснює експерт.

Це також може бути способом утримати зв'язок з близькими.

"Якщо я винен, значить, можу щось виправити. Значить не все втрачено", - додає Курсік.

За словами лайф коуча, життя в режимі постійного самозвинувачення не тільки забирає багато енергії, а й руйнує самооцінку.

"Навіть коли ви праві, навіть коли робите максимум - ви все одно в чомусь винні. Це змушує брати відповідальність не лише за себе, а й за інших. А це токсичне перевантаження", - наголошує він.

Віталій Курсік радить:

• ставити собі запитання: "Чи справді це моя відповідальність?"
• Впіймати "внутрішнього критика" на гарячому: якщо чуєте у своїй голові щось на кшталт "ти завжди все псуєш" - зупиніться
• відрізняти провину від відповідальності. Визнати помилку - це одне. Але жити з відчуттям, ніби ви погана людина, - зовсім інше.
• Дозволити собі бути людиною зі страхами, помилками, хаосом у голові й бажанням втекти. Це нормально.

"Вихід із кола провини - це не втеча. Це про дорослішання, про кордони, про свободу бути собою", - підсумовує Віталій Курсік.

Вас також може зацікавити:

• Як перестати марнувати життя на неважливе й нарешті відчути себе живим
• Що означає бути психологічно дорослою людиною у 21 столітті
• Чому ми не звертаємося до психолога, навіть коли життєво необхідно