На місці Коломойського я б зараз пишався. Британське правосуддя  дало гідну відсіч всім тим тисячам наклепників, котрі тривалий час стверджували, що Іґорь Валєрьїч вкрав свого часу у вкладників ПриватБанку 5,5 мільярдів баксів. Неупереджений і обʼєктивний суд постановив, що лише 1,7 мільярда з цих коштів були банально сп**жені, а решта 3,8 - чесно прос*ані власниками й менеджерами банку. Воно, звичайно, не зайве було б покопатися, яку частину цих коштів втратили кредитовані банком бізнеси, повʼязані тим чи іншим чином із самими власниками Привату. Але ми будемо великодушні й виходитимемо з презумпції невинуватості Бєні, тобто, із того, що кошти прос*ані чесно. І це нам дає шанс оцінити великий діловий  геній нашого героя. Бо виявляється, що проси*ав він набагато більше, ніж навіть клав у кишеню. Читайте також: ПриватБанк у Лондоні виграв суд проти Коломойського і БоголюбоваА головний бізнесовий принцип, який він чітко засвоїв — красти треба багато. Тоді ти можеш купувати правоохоронців, чиновників, суддів, депутатів і міністрів, а також утримувати медіаімперію, котра дозволить маніпулювати громадською думкою достатньою мірою, аби відлучати від влади тих, хто тобі не подобається, й приводити на це місце своїх дресованих мавпочок (інша справа, що така мавпа, набравши сили, може запхати в клітку самого свого власника). Думаю, восьму заповідь у версії  Коломойського можна викласти так: - Не вкради мало!P.S. З максимальною вірогідністю беруся припустити, що епізод із 40 мільйонами, виведеними Коломойським на Квартал Зеленського, є часткою тих 1,8 ярда, котрі суд визначив як вкрадені з ПриватуДжерелоПро автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.