«Язик атлічаєтца ат діалєкта тєм, што у язика єсть армія».

Це уривок з посту російського пропагандиста, де він не соромлячись виправдовує ідею, що держава повинна! використовувати мову як інструмент експансії.

Посил простий: говорите російською? значіт ми ідьом к вам.

Отже, ще раз: російська мова на вулицях українських міст - це інструмент російської експансії. Це позиція кремля, яку він ретранслює ротами своїх пропагандистів.

Там де звучить російська мова Кремль шукає підстави для «защіти». Але не вас, а їхньої ідеї про те, що Росія всюди, де говорять по рускі.

Знаю, про мову говоримо з 22 року. А перед тим з 2014, з 2004, з 1991. Говоримо, пишемо диктанти, знімаємо фільми.

І це добре, але…

Мова – це ж не про абетку. Не про граматику.

Мова – це світогляд. Мова – це про приналежність. Про ідентичність.

Так, зручніше говорити мовою, якою звик. Але якщо цією мовою говорить окупант, то навіщо підігравати імперії, у якій за «язиком» суне армія? Бо виходить ніби російська мова не просто ідентифікує, вона виправдовує вторгнення.

Мова – це завжди наш вибір.

Говоріть з дітьми українською. Нехай це буде мова їхнього дитинства, мова батьків.

Бо ж іноді можна і не зрозуміти, що навіть своїм буденним життям і спілкуванням ви стаєте інструментом експансії Росії.

І поки ми тут не змінимось і не перейдемо до одного спільного мовного знаменника, до тих пір буде експансія.