«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

У двадцятому випуску «Мовного питання» повертаємося до теми старої питомої лексики. У десятому випуску виходила наша ексклюзивна добірка – 200 псевдоросіянізмів зі словника Грінченка. Нагадаю, це такі слова, як «бистро», «воняти», «дарити», «завидувати», «минута», «полотенце» тощо. Потім ми натрапляли на аргументи противників відродження подібних слів. 

Тарас Дубовий: «Вже і на мовному фронті зʼявилися «нєвсьотакоднозначно» і «етоженашаісторія». Після «одєяла» буде «дєрєвня», «вілка», «ізба».

Богдан Римар: «Якщо легітимізувати всілякі «кроваті», «одіяла», «обидно», «отвітить», то з української мови вийде насправді діалект російської. Саме до того прагнуть захисники «української мови Сковороди».

Нумо розбиратися. Потрібно відрізняти мову Сковороди, Котляревського, Шевченка від мови радянського міністра, росіянофіла Білодіда і його послідовників. Для порівняння: давня українська лексика, що є і в росіян, але яка в нас замістилася іншою, наприклад, польською, – це мова Шевченка (усі ті слова, що є у словнику Грінченка). А лексика, яка є і в росіян, і в нас, але до якої в нас є унікальні відповідники – це мова Білодіда (політика уніфікації – наближення української до російської, чим і займався Білодід). Наприклад, слова «довжиною», «шириною», «висотою» – в українській мові це «завдовжки», «завширшки», «заввишки»; словосполука «в той же час» – «водночас»; «більше того» – «ба більше» і т. д. Натомість білодідівці завжди обирають не «буржуазно-націоналістичний» варіант, а наближений до російського.

А тепер повернімося до теми питомих українських слів, які зникли з літературної норми. Панові Дубовому не вгодила «вилка», однак це слово, крім того, що має значення «виделка», є і шаховим терміном (подвійний удар), і військовим (недоліт і переліт снаряда), і технічним (вилка штепселя). А як може бути суржиком «кровать», коли це грецизм? Його вживав Тарас Григорович: «І в кімнаті на кроваті спочити лягли». Це застаріла норма, але не суржик! 

Звісно, «кровать» уже не стане літнормою, але деякі слова активно повертаються у слововжиток. Скажімо, «жарко» є в усіх словниках, натомість «спекотно» немає ні в старих, ні в сучасних (тільки прикметник «спекотний»). Натомість у Грінченка, крім «жарко», є «спечно», а не «спекотно». (Логічно, що від «жара» – «жарко», від «спека» – «спечно», як від «безпека» – «безпечно».) Або «ждати»: є старі фразеологізми «годувати жданиками», «жданики поїсти». Натомість сzekać – польське слово. Або «тримати»: є ж «держава», а отже, і «держати». Так колись і було, але потім зайшов полонізм trzymać. Або колись був «поїзд» – слово з одним значенням, але потім зайшло польське pociąg, яке в нашій мові означало «прагнення, потреба». «Виделка» – це теж польське widelec. 

До свого потрібно повертатися! Хоча б на рівні збагачення синонімічних рядів. Про повне заміщення сучасних слів не йдеться.

• 1 •

Тетяна Воловець: Чи є в українській мові слово «розставатися»? Бо якщо скажеш «розлучатися», то одразу уявляється російське «развод». А якщо йдеться просто про розірвання стосунків?

Так, є. «Розставання» фіксується в усіх старих словниках: Грінченка, Уманця і Спілки, Ніковського, Голоскевича, Ізюмова, Кримського і Єфремова.

• 2 •

Денис Поштар: Строго чи суворо? І чи правильно казати «прямувати строго на північ»?

Строго – це вимогливо, а також твердо, непохитно; суворо – надзвичайно вимогливо, а також твердо, непохитно. Прямувати строго на північ – правильно (бо прямувати непохитно, твердо, в конкретному напрямку). 

• 3 •

Марина Кісь: У багатьох сучасних художніх книжках пишуть «розділ» замість «глава». Чому уникають слова «глава»? Це ж не підручник. Або я чогось не розумію. Поясніть.

Розділ – присвячена одній темі частина книжки, твору. А глава – це розділ книги, статті, що позначається нумерацією або окремим заголовком. Тобто якщо є назва або номер – це глава.

• 4 •

Сергій Нужненко: Як українською сказати «обозлённый»?

Озлоблений, озлілий (у Караванського). «Розлючений» не підходить, бо це емоція, яка може бути короткочасною. А «озлоблений» – це тривале накопичення у людській психіці негативних емоцій. 

• 5 •

Олег Колодій: Як коректніше перекласти «миссия выполнима»: місія можлива, місія здійсненна чи місія здійснима?

Здійсненна і здійснима. У словнику Кримського є обидва слова. У перекладі російських дієприкметників з -им- та -ем- віддаю перевагу словам із суфіксами -енн-, -анн-. А «місія можлива» геть не передає значення.

• 6 •

Сабіна Рамонес: Розкажіть про відносини / взаємини / стосунки. Дратує, коли стосунки між людьми називають відносинами.

Ось як подає сучасний двадцятитомний тлумачний словник: «відносини – взаємини, зв'язки, стосунки між ким-небудь». Тобто вживати «відносини» в контексті людських звʼязків можна, це не помилка. Так само «взаємини» в тому самому словнику подано як будь-які звʼязки (стосунки, відносини між ким-, чим-небудь) і наведено ось такий приклад: «На перший план у сенсі геополітичних економічних стратегій виходять взаємини у форматі «великої сімки»» (з газ.). Який висновок робимо? Відносини, взаємини, стосунки – це абсолютні синоніми. Утім, я, як і наша читачка, в контексті звʼязків між людьми вживаю тільки «взаємини» та «стосунки». Бачу в цьому стилістичну доцільність.

• 7 •

Тетяна Мазурчак: Добрий день. Позначка і відмітка – одне й те саме? 

Традиційно відмітка – це знак у діловодстві (відмітка в табелі, журналі тощо), а позначка – це мітка (подряпина, риска, цятка тощо) будь-де. Але дієслово «відмічати» у тлумачному словнику означає також і «ставити позначку». Тож я вважаю, що «відмітка» і «відмічати» мають ознаки російських кальок. В українській мові цілком достатньо слів «позначка» і «позначати».

• 8 •

Ксенія Віттенберг: Чи знайшли б ви час розповісти про слово «придбавається», яке вживають у договорах купівлі-продажу? Звучить якось неавтентично, цікаво знати, чи правильно вживати таку форму.

Це недоконаний вид дієслова «придбати». Нормативна форма, слово є в академічному тлумачному словнику: «придбавати, ва́ю, ва́єш, недок. Ставати власником чого-небудь (переважно купуючи)». Там наведено приклад із мови документів: «Субʼєкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших субʼєктів». Отже, це слово вживати можна.

• 9 •

Олена Полякова: Добрий день. Будь ласка, дайте пояснення щодо вживання слова «співробітник»: чи доречно його вживати в регламентах та наказах підприємства? Чи можна в статтях, оголошеннях? Бо як я розумію, загальна назва для всіх людей, які повʼязані трудовим договором з підприємством – це «працівники». А робітник – це окрема категорія працівників з робітничою професією – слюсар, муляр, водій тощо. «Співробітник» як калька з російської «сотруднік», а «сотрудничество» все ж перекладається як «співпраця».

Так, у російській мові – «сотрудник» і «работник», а в нас – «працівник» і «робітник». Слово «співробітник» – давня російська калька, як і «співробітництво». Правильно «працівник» і «співпраця». А якщо йдеться про того, хто працює разом із кимсь, то це співпрацівник. Але цікаво, що «науковий співробітник» – це конкретна посада наукового працівника, тобто вужче поняття. Той випадок, коли очевидну кальку перетворили на смислорозрізнювальну одиницю.

• 10 •

Богдан Лисенко: Як правильно: доходність чи дохідність облігацій?

У словнику є і дохід / дохідний / дохідно / дохідність, і доход / доходний / доходно / доходність. У примітці до слова «дохід» вказано «рідше доход». Те саме стосується всіх похідних. Ці слова є російськими кальками, адже в українській мові в закритому складі має бути чергування о/і. Однак якщо сучасний академічний словник щось фіксує, то це слово нормативне теж. Утім, скажімо, «привод» (технічний термін) прибрали, замінивши його на «привід». Те саме має бути й з «доходністю».

«Главком»