Серед стримуючих факторів – особиста безпека і безпека дітей. Відповідне дослідження про повернення українців додому проводила Міжнародна організація з міграції (МОМ)Числа і масштаби: скільки українців вже повернулосяСтаном на 2025 рік, за даними організації, залишається близько 9,4 млн громадян України, які були змушені покинути свої домівки. З них 3,8 млн складають внутрішньо переміщені особи, а 5,6 мільйона перебувають за кордоном, переважно в країнах Європейського Союзу.На початку повномасштабного вторгнення цифри були вищими, адже повернення з-за кордону тривають. За даними МОМ, 1,1 млн українців уже повернулися з-за кордону до своїх домівок, а ще 340 тисяч залишаються внутрішньо переміщеними після повернення.Так, згідно з опитуваннями, найчастіше повертаються не цілі родини, а окремі їхні члени. Основні мотиви повернення –  емоційні та родинні. 70% українців, які повернулися з-за кордону, зазначили що головною причиною стало бажання бути вдома або возз'єднатися з родиною. Для порівняння, серед внутрішньо переміщених таких лише 34%.Серед другорядних причин можливість знайти роботу (28%) та доступ до житла (23%). Частка осіб, які повернулися з-за кордону через фінансові труднощі в інших країнах, зростає. Більшість українських біженців прибувають із країн ЄС, але географія стає ширшою. Якщо раніше 93% поверталися з Європейського Союзу, то нині ця частка зменшилася до 77%. Зросли повернення з Канади, Молдови та Болгарії.Попри сильне бажання повернутися, лише третина українців бачить цей шлях реалістичним у короткостроковій перспективі. Решта ж чекають покращення безпекової та соціальної ситуації. За даними МОМ, 61% біженців в Європі або планують повернення, або мають на це надію. Проте реінтеграція потребує не лише волі самих громадян, а й чіткої державної політики. Зараз брак доступу до документування, житла, роботи та соціальних послуг може перетворити повернення з надії на нову кризу. Кожен четвертий із тих, хто повернувся, сказав, що розглядає можливість поїхати знов.Повернення з окупованих територій може перетворитись на бюрократичне пеклоПро проблеми із поверненням з-за кордону, а також з тимчасово-окупованої території на підконтрольну Україні територію, розповідають і правозахисники та громадські активісти, які допомагають українцям впорядкувати та виготовити відповідну документацію. Анастасія Коваль, старша правова аналітикиня напряму допомоги особам без громадянства БФ "Право на захист" розповіла для Еспресо, що серед тих, хто повертається в Україну є значна частина молодих людей, які на початок війни з Росією і 2014 році були ще дітьми."За час роботи нашого фонду ми спостерігаємо тенденцію, що значна частина людей з тимчасово окупованих територій  або вже повернулися до України, або мають намір це зробити. Це переважно молоді люди, які на момент окупації у 2014 році були ще неповнолітніми й ніколи не мали українського паспорта.Ці люди не бажають залишатися в окупації – навіть попри наявність родини чи соціальних зв’язків. Вони прагнуть жити в Україні й докладають чималих зусиль, аби отримати український паспорт або інші документи, які дозволяють їм легально проживати в країні. Проте процедура ускладнена. Через втрату державою архівів із тимчасово окупованих територій (до 2014 року) часто неможливо підтвердити їхню особу та належність до громадянства України", – розповідає правозахисниця.Особливо складно, кажуть, повернутися тим, хто ніколи не мав жодних документів або має лише свідоцтво про народження. У таких випадках навіть перетнути кордон буває неможливо, оскільки спрощений порядок, який дозволяв раніше таким людям звертатись за оформленням паспорта за кордоном або перетинати кордон зі свідоцтвом про народження, нині не діє."Ще одна категорія – особи без громадянства. Це люди, які народилися або тривалий час проживали в Україні, але змогли юридично підтвердити свій статус лише з 2021 року. Деякі з них мали посвідки на тимчасове проживання. Під час війни вони виїхали за кордон, але зараз не можуть повернутися, бо закон дозволяє перетинати кордон лише за наявності спеціального посвідчення для виїзду за кордон, яке можливо оформити лише в Україні. Посвідчення особи на повернення, своєю чергою, доступне тільки тим, хто має постійне місце проживання в Україні, а таких – одиниці.Хоча з початку повномасштабної війни Україна вживала певних заходів (наприклад, спрощення правил оформлення паспортів та перетину кордону), загальної стратегії щодо повернення українців наразі немає. Допомога держави в окремих випадках є, проте її недостатньо, особливо в контексті документування", – пояснила Анастасія Коваль.Як наголошують правозахисники, першочерговим завданням для людини, яка повертається з тимчасово окупованих територій, є отримати паспорт громадянина України або статус особи без громадянства. Без цього неможливо отримати ані медичну допомогу, ані соціальні гарантії, і навіть працевлаштуватись чи вільно пересуватись країною."З досвіду нашого фонду, багато людей отримують неправомірні відмови при поданні документів, навіть за наявності адвоката. Якщо ж людина звертається самостійно, шанс отримати допомогу ще менший. Це серйозно ускладнює їхню реінтеграцію, знижує рівень соціальної та економічної включеності й, зрештою, стримує бажання повертатись в Україну.Більшість із цих людей є надзвичайно вразливими. Їм 18-20 років, вони повертаються до країни, в якій юридично ніколи не були громадянами, і не мають жодної підтримки чи власного майна. У таких умовах вкрай важливо, щоби держава не тільки декларувала наміри повернення громадян, а й забезпечувала реальні механізми підтримки та документування", – резюмували у БФ "Право на захист".Який алгоритм дій якщо є бажання повернутись в Україну з-за кордонуУ громадській організації для підтримки громадян, які повертаються або планують повернення в Україну "Повертайся додому" написали покроково план, як діяти, аби без проблем повернутись додому.Перше - повідомити уповноважені органи про свої наміри. Якщо в країні перебування було отримано статус тимчасового захисту з відповідними видами підтримки, то перед поверненням в Україну варто завчасно поінформувати уповноважені органи влади та організації приймаючої країни про свої наміри повернутись в Україну, а також дізнатись про вимоги та обов’язкові процедурні кроки перед поверненням.Якщо діти відвідують заклади освіти приймаючої країни, то повідомити керівництво такого закладу. Доречно також подбати про розірвання договорів з роботодавцем, договір про оренду житла та комунальні послуги, інтернет, телебачення, мобільний зв’язок, медичне обслуговування, страхування, банківський рахунок тощо.Друге - розв'язати питання з податками. Якщо у приймаючій країні було зареєстровано підприємницьку діяльність, проте є намір припинити її перед поверненням в Україну, тоді необхідно звернутися за роз’ясненнями до місцевої податкової служби, подбати про припинення трудових договорів.Наступне - отримати необхідні документи. Варто подбати про отримання довідок від уповноважених органів та осіб приймаючої країни. Наприклад довідка з місця роботи та підтверджувальні документи щодо досвіду, кваліфікації та стажу сприятимуть працевлаштуванню в Україні; довідка від уповноваженого органу про суму сплачених податків і зборів, довідка зі школи, в якій навчалася дитина, з даними про період навчання, перелік предметів, результати оцінювання, систему оцінювання та особистими даними, спростить процес підготовки до зарахування дитини у школу після повернення.Перевірити наявність і терміни документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт), у тому числі біометричнийПродовжити термін дії закордонного паспорта або оформити нові документи є можливість у дипломатичних установах України або  представництвах ДП "Документ" в країнах перебування.В Україну також можна повернутися за наявності внутрішнього паспорта або ID-картки, а у випадку з дітьми може використовуватись свідоцтво про народження. У такому випадку необхідно звернутися до дипломатичної установи України за кордоном для отримання посвідчення особи на повернення в Україну.