Вихідна допомога — це державна гарантія, яка передбачає грошову виплату працівникові у випадках, встановлених законом, колективним договором або за згодою сторін. Про це йдеться у  статті 44 Кодексу  законів про працю України.

Допомога виплачується співробітникам, яких звільняють з ініціативи роботодавця — наприклад, при скороченні штату, невідповідності посади, відсутності можливості надати роботу за договором або у зв'язку зі втратою обладнання, викликаного бойовими діями. У таких ситуаціях роботодавець зобов'язаний виплатити вихідну допомогу.  Розмір цієї виплати визначається умовами колективного договору, але не може бути меншим за середню місячну зарплату .

Які виплати здійснюються при звільненні

У день звільнення працівник має отримати:

• нараховану заробітну плату;
• вихідну допомогу (якщо передбачено законом);
• компенсацію за невикористані відпустки;
• додаткові виплати, передбачені договором.

Заробітна плата виплачується пропорційно до відпрацьованого часу до дати звільнення. Вихідна допомога виплачується тим, кого звільняють за власним бажанням. Це фінансова підтримка на період пошуку нової роботи та не залежить від якості чи обсягу виконаної роботи.

У деяких випадках вихідна допомога також може бути виплачена за звільнення за власним бажанням, наприклад, якщо роботодавець порушив трудове законодавство або умови трудового договору. Якщо звільнення відбувається за згодою сторін, закон не зобов'язує виплачувати вихідну допомогу, але сторони можуть добровільно передбачити такі виплати у договорі.

Розмір вихідної допомоги:

1. У разі звільнення з причин, зазначених у п. 6 ст. 36, пп. 1, 2 та 6 ст. 40 та п. 6 год. 1 ст. 41 КЗпП — щонайменше одного середнього місячного заробітку.
2. У разі звільнення у зв'язку із призовом на військову чи альтернативну службу (п. 3 ст. 36) — не менше двох мінімальних зарплат.
3. За порушення роботодавцем трудового законодавства, умов договору або у разі мобінгу — не менше трьох середньомісячних зарплат.
4. Якщо трудовий договір припиняється на підставах п. 5 год. 1 ст. 41 - не менше шести середньомісячних заробітків.

При звільненні підлягають компенсації та відпустки: щорічна основна, додаткові щорічні відпустки, відпустка для працівників з дітьми.

Що робити, якщо виплати затримують

Якщо роботодавець не здійснив виплату у день звільнення, і між сторонами немає спору про суму, він зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь період затримки — аж до дня фактичного розрахунку, але не більше ніж за 6 місяців (ст. 117 КЗпП України).

Виплати провадяться за місцем роботи. Якщо працівник перебуває за кордоном або не може з'явитися особисто, оплата може бути здійснена банківським або поштовим переказом на вказаний ним рахунок або адресу. При цьому всі витрати на переклад бере на себе роботодавець (на підставі письмової згоди працівника). Про всі нарахування роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника до виплати.

Нагадаємо, раніше українцям пояснили важливе питання щодо нарахування субсидій.
Як повідомляв портал "Знай.ua", є кілька умов для отримання збільшення після 65 років.
Також "Знай.ua" писав, що змінилося у 2025 році щодо пільг УБД  та членів їхніх сімей на комунальні послуги.