Ці атаки на міста – це не просто терор. Це спроба брутального рефлексивного управління. Вони прагнуть, щоб ми шукали винних усередині – не в агресорі, а в собі.

Раніше, коли вони ще сумнівалися, чи можна зламати українців, били переважно по енергетиці. Наслідки були відчутні, але опосередковано.

Тепер же ставка – на психологічне виснаження тилу. Їм важливо бити впряму. Фізично – потенційно – по кожному з нас, психічно – по нашій витривалості.

Тоді ефективність збиття ракет по ТЕС впливала на кількість світла в оселі. Сьогодні кожна не збита ракета – ризик прильоту в житловий будинок. Пріоритети змінилися – і відчуття втрат теж.

Саме тому вони хочуть, аби ми почали з’ясовувати стосунки всередині: звинувачували ППО, ЗСУ, військово-політичне керівництво. І, не розуміючи нічого в проблемі, писали «аналітику» для внутрішньої деструкції.

Найкраще, що ми можемо зробити, аби не підвести фронт, – чітко розуміти їхню ціль. І не дати їм її досягти.