Робочий ритм не зупиняється ні на день, навіть коли хтось із команди стикається з особистою трагедією. Колега щойно поховав близьку людину - а вже за кілька днів мусить повернутись до роботи, відповідати на листи. У повітрі зависає мовчанка: всі розуміють, що сталося, але не знають, як правильно реагувати. Що сказати? Як не образити? Чим допомогти? І головне - як не зробити ще гірше?

Як правильно спілкуватися з колегою, який переживає втрату близької людини та що робити не варто, розповіла в інтерв'ю для РБК-Україна психологиня платформи Betobee та психоедукаторка Анастасія Бикова.

- З чого почати розмову з працівником, який щойно пережив втрату?

- Почнемо з того, що не кожен працівник готовий ділитися, говорити на тему втрати, а інший навпаки може говорити багато - це не означає що комусь менше чи більше болить, це про те що кожен проживає цей стан по своєму і важливо зважати на це.

Радше працівнику важливо буде просто знати, що його емоційний стан помітили, не удають що нічого не сталося, не примушують бути "веселим" чи "не сумним", просто можуть бути поруч і дати простір прожити те, що сталося.

- Які фрази підтримки є доречними, а яких краще уникати в такій ситуації?

- Можна почати з того, що щиро поділитися як ви відчуваєте цю ситуацію, наприклад "Мені шкода, що вам довелося через це пройти".

Варто не застосовувати фрази, які мають на увазі як "правильно" горювати, типу "все буде добре", "треба бути сильними", "треба рухатися далі", "вже пройшло стільки часу".

Такі фрази ніби заплющування очей, з бажанням швидше промайнути те, що відбулося, але насправді важливо прожити ці відчуття, щоб мати змогу дійти до прийняття. Можна використати фрази: "Якщо щось буде потрібно - я поруч, можете до мене звернутися"

- Чи потрібно пропонувати людині психологічну допомогу, якщо вона не просила про це?

- Точно не варто нав’язувати людині психологічну допомогу, але буде корисно нагадати про таку опцію, людина в такому стані могла не згадати про це, або саме з ваших уст вона почує цей спосіб підтримки для себе.

Наприклад: "У компанії є можливість звернутися до фахівця, щоб отримати підтримку та опору, якщо відчуєте, що потрібна ця підтримка - можете дати знати".

Часто не звернення по психологічну допомогу через стереотип "я маю впоратися сам", якщо в компанії є можливість надати зовнішнього психолога - це те що може допомогти людині зробити перший крок на шляху до зцілення.

- Як HR або керівник може розпізнати, що працівник не справляється з емоційним навантаженням?

- Людина може переживати такий стан відкрито - плакати, бути роздратованою, розгубленою, забувати що треба зробити, різко емоційно відреагувати в стандартних ситуаціях.

А може проживати все всередині, і виглядає це навпаки - раптова байдужість, не бажання взаємодіяти, певна соціальна ізоляція.

Може бути віддалення від роботи, або навпаки сильне включення. Все це - привід бути уважнішими до співробітника і його стану.

Звісно, не варто робити стрімких висновків, тому ще звертаємо увагу на скарги, які людина проговорює в голос.

Психологиня платформи Betobee та психоедукаторка Анастасія Бикова (фото надано автором)

- Який формат підтримки варто запропонувати: розмова, відпустка, гнучкий графік?

- Найкращий варіант - запропонувати людині вибір, щоб вона могла обрати як відчуває, що саме зараз допоможе їй полегшити процес проживання.

Людина дійсно може потребувати зниження навантаження, щоб витримати те, що відбувається. Хоча може бути навпаки прояв втікання в роботу.

В обох випадках людина може відчувати сором, що "не витягує" те, що відбувається. В цьому випадку, дати вибір - це допомогти повернути контроль і вимальовувати шлях як впоратися у цій важкій ситуації.

- Скільки часу вважається нормальним для емоційної адаптації після втрати?

- Немає таких часових рамок, які б могли визначити “норму” періоду адаптації після втрати. Є загальні норми щодо того, скільки триває гострий стан - від кількох тижнів, до кількох місяців.

При цьому не завжди повернення людини до звичного режиму означатиме, що процес адаптації вже відбувся. Тобто людина може вже повернутися до роботи, але не мати ресурсу для повноцінної адаптації та повернення до продуктивності, як було раніше.

Також горювання може "відкладатися", це виглядає так що людина намагається триматися, можливо якийсь час нічого не відчуває, а накриває її пізніше.

Тоді це може припасти як раз на вихід на роботу, саме тому людині треба запропонувати вибір чи їй краще буде відпустка, чи гнучкий графік. А вже знаючи себе, людина може зорієнтуватися як можна зробити найкраще для себе.

Якщо через кілька місяців дзвіночки, які ми проговорили раніше - зберігаються чи з’являються - це сигнал що людина потребує підтримки. Тобто варто орієнтуватися не на час, а на динаміку стану людини.

- Як діяти, якщо працівник каже, що "все нормально", але поведінка змінюється?

- "Все нормально", коли очевидно не все нормально - схоже на емоційний бар’єр, спробу закрити болючу тему. Це дає ніби можливість уникнути вразливості. Бар’єр всередині самої людини, тож зовнішньо з ним щось зробити - важко, тому краще ділитися своїми спостереженнями та відчуттями, а не тиском.

Щось на кшталт: "Я помічаю, що ви останнім часом трохи змінилися. Якщо захочете поговорити - я відкритий(-та) до розмови". Нагадати що людина може звернутися до спеціаліста. Дати сигнал, проговорити що вона не має справлятися сама, що бути вразливим в такій ситуації нормально.

- Як підтримати команду, якщо втрату переживає не одна, а кілька людей одночасно?

Варто дати команді обговорити це, не обов’язково робити загальний міт з назвою "поговоримо про втрати". Достатньо визнати при всіх, що зараз є горе в колективі. "Ми всі зараз непросто це переживаємо, і кожен може це робити по-своєму". Наявність такого спільного простору для проживання втрати знижує рівень тривоги й здатна підвищити взаємну підтримку.

Вас може зацікавити:

• Що таке "тиха відпустка" та чому працівники тікають у неї без попередження
• Як корисні звички можуть довести до нервового зриву і які помилки ми робимо
• Як розпізнати лицеміра за поведінкою і як правильно на нього реагувати