Косий капонір – це не просто архітектурна споруда, а живий свідок історії Києва, що існує з 1844 року. Ця маловідома, але надзвичайно цікава будівля пройшла шлях від неприступної оборонної споруди до однієї з найстрашніших в'язниць суворого режиму, зберігаючи безліч моторошних таємниць. «Главком» запрошує  дослідити цю унікальну пам'ятку, її історію та дізнатися які таємниці бережуть її стіни. 

Неприступна оборонна споруда

Косий капонір – це фортифікаційна споруда середини ХІХ століття, яка була побудована у 1844 році. Вона є невід'ємною частиною Госпітального укріплення Нової Печерської фортеці – одного з наймасштабніших оборонних комплексів свого часу.

Проєкт Косого капоніра було розроблено у 1843 році та втілено в життя протягом 1844–1845 років. Цю масивну цегляно-кам'яну будівлю звели як ключовий елемент, що мав забезпечити надійніший захист у місці приєднання другого полігону до північного фронту укріплення.

Завдяки унікальним особливостям місцевості, Косий капонір отримав асиметричну форму в плані, що й дало йому назву «Косий». На відміну від більшості капонірів у полігонах Госпітального укріплення, Косий капонір був винесений за лінію гласиса – пологого схилу, що ускладнював підхід до фортеці.

З рову 2-го полігону до Косого капоніра веде потерна – підземний хід, прокладений крізь товщу гласиса. Наземна частина споруди елегантно виходить на західний схил Черепанової гори, органічно вписуючись у ландшафт. Стіни капоніра вражають своєю товщиною – близько 1,3 метра, і оснащені 15 гарматними амбразурами та численними бійницями для рушниць, що забезпечувало потужну вогневу підтримку.

Багаторівнева захисна система фортеці, до складу якої входив Косий капонір, не давала жодного шансу на її взяття. Після першої лінії оборони, утвореної Косим капоніром, йшла наступна частина захисту – підковоподібний капонір.

Навколо фортеці був глибокий рів, а потрапити всередину можна було лише через підвісні ворота. Якщо ворог якимсь чином проривав першу лінію оборони, він негайно потрапляв під шквальний вогонь з іншого укріплення. Таким чином, фортеця вважалася абсолютно неприступною. Проте, важливо зазначити, що, як і вся Київська фортеця, Косий капонір ніколи не використовувався за своїм прямим призначенням у бойових діях.

Перетворення на катівню: моторошна історія в'язниці

У 1860-х роках Косий капонір кардинально змінив своє призначення, перетворившись на в'язницю суворого режиму. Його приміщення стали місцем утримання тих, хто насмілився піти проти імперської системи – політичних в'язнів та революціонерів.

Це місце швидко здобуло славу однієї з найстрашніших і найзловісніших в'язниць Києва через надзвичайно суворі умови та жорстокий режим утримання. Саме тут приводили у виконання смертну кару через розстріл.

Першими в'язнями Косого капоніра стали учасники Польського, або Січневого повстання 1863-1864 років. Сімох із них, командувачів повстанських загонів, розстріляли прямо біля ескарпної стіни у рові 2-го полігону, що слугував своєрідним розстрільним майданчиком. Пізніше до стін капоніра кидали учасників революції 1905-1907 років, таких як Борис Жадановський. 11 найактивніших повстанців, учасників повстання 41-го Селенгінського піхотного полку та 21-го саперного батальйону 1907 року, були розстріляні тут же, у Косому капонірі, і поховані в рові 2-го полігону неподалік.

Серед сумнозвісних в'язнів був також Дмитро Богров, вбивця голови Ради міністрів Петра Столипіна. Він здійснив свій історичний замах 1 вересня 1911 року, а вже 12 вересня його стратили через повішання у Лисогірському форті – іншій частині Київської фортеці. За інформацією з відкритих джерел, убитих «державних злочинців» просто тут і ховали – у траншеях у районі полігону. У той час існувала поширена і моторошна практика ховати їх у місцях, по яких маршують солдати. Вважалося, що таким чином вони й після смерті не могли знайти спокій, залишаючись під гнітом системи.

У 1919 році, після повторного захоплення Києва більшовиками, в «Косому капонірі» було влаштовано концтабір, де, зокрема, утримувалося чимало євреїв. 

Музейний комплекс

У 20-і роки ХХ століття в капонірі існувало приватне помешкання та склад, аж поки у 1930 році тут не було створено музейну експозицію «Косий капонір – київський Шліссельбург», присвячену ув'язненим за царського режиму революціонерам. Спершу вона була філією Київського музею революції, з 1940 року – філією Державного історичного музею УРСР, і діяла до 1941 року. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 633 від 28 вересня 1967 року, в історичній споруді було відновлено філію Історичного музею. Реставраційні роботи, благоустрій території та підготовка нової експозиції тривали протягом 1969–1971 років, а урочисте відкриття відбулося у вересні 1971 року. За проєктом благоустрою, поряд із входом до потерни Косого капоніра, тюремний двір було відокремлено за допомогою високого частоколу. Тоді ж на місці поховання страчених учасників повстання 1907 року був створений меморіал.

З 1991 року Косий капонір належить до Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». Тут працює постійна музейна експозиція «Історія використання споруд Київської фортеці».

На території фортеці зараз можна побачити справжні рови та земляні насипи – оборонні вали, дерев'яні паркани, виставлені в ряд гармати, містки та арки, товсті цегляні стіни, бійниці, входи в підземні галереї. Ця територія відкрита для прогулянок.

Всередині, у підземних залах, функціонує музей «Історія використання споруд Київської фортеці» з платним входом. Тут ви зможете побачити реальні умови утримання ув'язнених, шлях в'язнів на смертну кару, карету смертників, дані про ув'язнених тощо. 

Косий капонір сьогодні

Сьогодні Косий капонір є унікальним історичним комплексом, що пропонує відвідувачам зануритися в атмосферу минулого та відчути подих століть.

На території фортеці можна прогулятися справжніми ровами та земляними насипами, побачити величні оборонні вали, дерев'яні паркани, виставлені в ряд старовинні гармати, містки та арки, а також потужні цегляні стіни з бійницями та таємничі входи в підземні галереї. 

Музей «Історія використання споруд Київської фортеці» функціонує у підземних залах Косого капоніра. Вартість комплексного квитка до музейних експозицій – 100 грн. Комплексне індивідуальне екскурсійне обслуговування, що включає дві музейні експозиції (1,5 години) для однієї або двох осіб коштує 300 грн. Фотографування та відеозйомка на території оплачуються додатково. Більш детально з цінами ознайомитися можна на сайті музею. Огляд експозиції можливий лише у супроводі екскурсовода, який розкриє вам усі подробиці. Тут ви зможете побачити реальні умови утримання ув'язнених, дізнатися про їхній шлях на смертну кару, оглянути карету смертників, ознайомитися з архівними даними про ув'язнених та багато іншого. Це місце варто відвідати, адже воно викликає глибокі роздуми про історію, долю людей та ціну свободи. 

Зауважимо, що під час дії воєнного стану прогулянки по території музею заборонені. Екскурсії по експозиції просто неба не проводяться.

Як знайти Косий капонір у Києві?

Адреса: вулиця Госпітальна, 24-а.

Вхід до Музею з бульвару Лесі Українки між будинками №№12-14. Найближчі станції метро: «Кловська», «Палац спорту», «Печерська».

Час роботи музею:

• Понеділок – санітарний день
• Вівторок-четвер – з 10.00 до 17.00, п’ятниця з 10.00 до 16.00,
• субота – неділя з 10.00 до 18.00

Графік проведення екскурсій 11.00, 12.00, 13.00, 14.00, 15.00, 16.00.

На час дії воєнного стану квитки до експозицій без екскурсій не реалізуються.

До слова, українські Карпати – це не просто гірський масив, це справжня перлина, яка вабить своєю дикою природою, краєвидами, кришталево чистим повітрям та унікальною культурою. Це ідеальне місце для відпочинку як для любителів активного туризму, так і для тих, хто шукає спокою та єднання з природою. З огляду на сприятливу погоду та різноманітність пропозицій, літо 2025 року обіцяє бути чудовим часом для подорожей українськими горами. Куди ж поїхати та на що звернути увагу, плануючи свою карпатську відпустку?