Ідіотизм та відвага — це нібито росіянські способи самовбитися об стінку історії. Але маємо український рімейк. От навіщо скандальну норму про "реорганізацію" роботи антикорупційної вертикалі впіхувати у законопроєкт, що стосується зниклих безвісти? Замість підвищувати довіру до держави, запустивши широке обговорення, залучивши експертів та медіа для окреслення проблеми, заради якої виникла потреба у зміні законодавства — це якщо вона є — обирається скандальний Бужанський та чуттєвий для суспільства законопроєкт і туди вписується щось, що викликає суспільний резонанс. На який ефект розраховують ті, хто це робить? І проблеми ж не в тому, що є ризик фактичного демонтажу незалежних органів. І причина не в тому, що ці органи потребують реорганізації та покращення ефективності. Це все предмет компетенції спеціалістів з права, якою я не є. Читайте також: Виступи молоді. Спроба політологічного аналізуАле я бачу проблему у методах. Вони шкідницькі. Особливо зараз, коли втома в суспільстві росте, а довіра падає. А ще цинізм. Оце намагання прикритися вояками. Знову сховатися за їх спинами. Навіть якщо це підступний план посилення влади, він  руйнівний для держави. Навіщо цим людям абсолютна влада, якщо немає майданчика для її здійснення? Весь цей антишпигунський алюр огидний та до гидоти прозорий щодо справжніх намірів тих, хто його ініціював.ДжерелоПро авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.