Михайло Грушевський - одна з найвпливовіших постатей української історії. Його наукові праці формували національну самосвідомість і підкреслювали автономність української історії. Саме тому у радянські часи його ім’я стало небезпечним.

Чому радянська влада десятиліттями стирала Грушевського з підручників, і чим він їй так заважав, розповідає РБК-Україна.

Хто такий Михайло Грушевський

Михайло Грушевський - видатний український історик і політичний діяч, автор фундаментальної багатотомної "Історії України-Руси" та голова Центральної Ради УНР.

Його наукова спадщина стала основою формування української національної ідентичності, адже він першим послідовно й аргументовано доводив, що історія України є самостійною й не залежить від історії Росії.

Саме ця позиція стала головною причиною того, чому його ім’я та праці були заборонені в СРСР.

Чим Грушевський суперечив радянській ідеології

Радянська влада будувала власну історичну концепцію на тезі про "триєдиний народ" - росіян, українців і білорусів, які нібито мали спільне походження. Історичні дослідження Грушевського прямо суперечили цій доктрині.

Він стверджував, що Київська Русь є українською спадщиною, а не витоком російської державності, що український народ має тисячолітню традицію автономного розвитку та політичної культури, і що Російська імперія знищила цю тяглість.

Пам'ятник Грушевському (фото: history.org.ua)

Чому СРСР боявся його історичних праць

Грушевський не лише писав "неправильну" історію з точки зору СРСР - він також був активним творцем української державності. Його участь у створенні УНР сприймалася радянською владою як небезпечний прецедент: це був інтелектуал, який не просто мріяв, а діяв.

Через це його оголосили "буржуазним націоналістом" і ворогом революції. Його праці називали ідеологічно шкідливими, а саме ім’я стало небажаним у публічному просторі.

Як радянська влада стирала його з історії

Усі твори Грушевського були вилучені з бібліотек. У шкільних і університетських підручниках його ім’я ігнорувалося або згадувалося з критикою.

Істориків, які наважувалися цитувати або підтримувати його ідеї - переслідували. Таким чином, СРСР не просто стирав одну постать - він намагався знищити цілу інтелектуальну традицію українського історичного мислення, що загрожувала імперському наративу.

Мурал з Грушевським (фото: kubg.edu.ua)

Реабілітація і повернення в українську національну пам’ять

Лише після здобуття незалежності України в 1991 році постать Михайла Грушевського повернули до публічного життя.

Його праці почали перевидавати, вулиці та установи назвали на його честь, а його портрет з’явився на купюрі в 50 гривень.

Грушевський став символом українського історичного самоствердження - доказом того, що правду про націю можна тимчасово приховати, але неможливо знищити.

Вас також може зацікавити:

• 10 маловідомих фактів про автора "Кайдашевої сім'ї"
• Чому Катерину Білокур поважали за кордоном, але зневажали на рідній землі
• Ван Гог з Маріуполя: чому Куїнджі випередив свій час

Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Український інститут національної пам'яті, Енциклопедія історії України.