Перші намертво викреслені із перспектив входження в будь-який "уряд єдності", бо, як показує час і досвід, Банковій треба, в першу чергу, "уряд лояльності". Буданов і Залужний могли стати альтернативним центром впливу, відтак, технологічно їх вигідно тримати в тіні, щоб не спровокувати швидкий політичний старт. Перезавантаження уряду — це, швидше, відповідь західним партнерам, що хату інколи (навіть під час війни) готові провітрювати. Навряд чи це особливо позначиться на настроях всередині країни, яка давно розуміє, що з управлінських процесів викреслені не тільки окремі політичні індивідууми, а цілі інституції. Нема сенсу писати про системне порушення процедур (і норм Конституції) - все одно ті, хто ухвалюють рішення, ці зауваження інтерпретуватимуть виключно як "замовний" наїзд. Треба, очевидно, ще більше набрати повітря в груди й просто видихнути, поки ситуація сама не заставить владців задуматися, чи ефективною є ця система. І поки час не примусить повернутися до структуризації та побудови стійких інституцій. Або коли зміниться політична команда, яка, ні, не поверне стару систему управління, а принаймні зупинить управлінський хаос і випише принципи нової архітектури влади вже в нових, післявоєнних умовах. Хоч, підозрюю, в деяких кабінетах вважають, що у нас якраз з цим усім повний порядок і соціальні ліфти, які спрацювати у 2019-му, привезли нагору найкращих… Читайте також: Про формування урядуНовий склад уряду загалом буде таким же безликим і аморфним, як і попередній. І поки немає шансів вірити, що Юлія Свириденко (нічого особистого) - це не той же Денис Шмигаль, тільки у спідниці. Бо хто б не став на чолі Кабміну, Банкова буде все одно вищою, а її голос — більш начальницьким і більш впливовим. Хіба б поєднали посади премʼєра і глави ОП. До речі, такого ще в нашій історії не було. То, може, чорт з ним — хай буде? В новому уряді насправді буде багато дійсно чудових людей. І навіть професіоналів. Але всі вони будуть в перший же день позбавлені субʼєктності. Тому за рік-два їх прізвища ви так само не знатимете, як і більшість з тих, хто працював в уряді Шмигаля. Попри всі ці невеселі висновки, я бажаю людям, які завтра стануть міністрами, сили. Бо від того, в яку сторону крутяться шестерні, все ж багато залежить, чи ми — всі, що знаходяться в одному човні — не потонемо.ДжерелоПро автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.