Президент США Дональд Трамп пригрозив Росії вторинними торговими тарифами, якщо Кремль не піде на припинення війни.

РБК-Україна аналізує, за яких умов цей засіб тиску може бути ефективним, та якими є шанси, що він вплине на позицію Росії.

Головне: 

• Чи будуть вторинні торгові тарифи дієвими щодо Росії?
• За яких умов покупці можуть відмовитися від російських енергоресурсів?
• Чи може падіння економіки РФ вплинути на плани Путіна?

Президент США Дональд Трамп вперше висунув чіткий ультиматум Путіну щодо завершення російсько-української війни. Під час спілкування з генсеком НАТО Марком Рютте він заявив про намір запровадити 100% вторинні торгові тарифи проти Росії, якщо Путін через 50 днів не піде на припинення війни.

Трамп у звичній для себе манері не вдавався у деталі, створюючи таким чином стратегічну невизначеність. Але в загальних рисах ця ініціатива має натиснути на покупців російської нафти, аби ті зрештою від неї відмовились. Але досі відкритими залишаються декілька ключових питань щодо нової ідеї президента США.

Погроза Трампа тарифами – це потужний сигнал всім тим, то купує російські енергоресурси і таким чином фінансує агресію РФ. Якщо вони будуть введені, це призведе до подорожчання товарів з Індії та Китаю, Туреччини чи Бразилії, що імпортуються до США, вдвічі. Як наслідок, вони стануть менш конкурентоспроможними порівняно з продукцією з інших країн на американському ринку. Але тут є нюанси. 

Доступ до ринків США – це справді важливий чинник для багатьох покупців російської нафти. Приміром, минулого року обсяг торгівлі  Китаю зі США був у 2,7 раза більший, ніж між Китаєм та РФ – 664 млрд дол, та 244,8 млрд дол. відповідно. Тож, з одного боку Китаю мало б бути вигідніше зберегти американський ринок, пожертвувавши Росією. Проте в цій ситуації починають діяти політичні міркування. Як писало РБК-Україна, для Піднебесної вигідна війна далеко від своїх кордонів, але Пекін також не зацікавлений і у повній перемозі Росїї. 

Нещодавно міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив головній дипломатці ЄС Каї Каллас, що Китай "не змириться" з програшем Росії у війні, адже після її завершення США зосередяться на Китаї.

Реагуючи на нинішню ініціативу Трампа, неназваний представник міністерства закордонних справ Китаю повідомив The Telegraph, "у митній війні немає переможців, а примус і тиск не вирішать проблем".

Позиція Пекіна в цій ситуації є найбільш жорсткою. Інші країни все-таки купують в Росії енергоресурси із суто меркантильних міркувань, тож добитися від них потрібного результату порівняно легше. І тут все залежить від налаштованості США на потрібний результат.

"Коли США, наприклад, вводили санкції проти чергових російських банків, китайці, індійці за цим уважно стежили, і у випадку появи чергового списку вони робили паузу в співпраці з цими суб'єктами. Певний час це тривало, але потім знаходився обхідний варіант і далі все продовжувалося", – пояснив РБК-Україна президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.

Водночас існує низка чинників, які впливають на рішення Трампа щодо конкретних тарифів. Головний – запровадження тарифів призведе до здорожчання товарів всередині США, що важливо для виборців Трампа. Тож у кожному окремому випадку США будуть зважувати все нюанси та можливі наслідки – головним чином для самих себе. Як це працює, показали останні декілька місяців "торгової" війни Трампа.

"Подивимося, як будуть себе вести Китай, Індія, Бразилія, але натяк на те, що вони повинні думати про диверсифікацію джерел постачання, для Росії дуже неприємний. Бо якщо в один момент і Китай, і Індія скажуть: ми не хочемо цих мит, ми купуємо все у саудитів та інших представників (Перської) Затоки, то, звісно, Росія випадає з гри", – зазначив у коментарі РБК-Україна головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. 

Навіть якщо президент США увімкне вторинні тарифи на повну потужність, є ймовірність, що Росія спробує їх обійти. Вже зараз Кремль використовує "тіньовий флот" танкерів, аби обходити так звану цінову стелю на нафту.

Україна та країни Євросоюзу намагаються з ним боротися, проте, ситуація виглядає як гра "кішки-мишки" – на судна тіньового флоту постійно накладаються європейські санкції, а Росія постійно купує нові або шукає способи приховати вже наявні. 

Крім того, приховати продаж російської нафти можна, замаскувавши її під іншу, зазначив виданню Михайло Гончар. 

"Готувати обхідний варіант особливо не потрібно, він вже є. Просто-напросто російська нафта і нафтопродукти будуть змішуватись в Малайзії чи в Індонезії де-небудь, з іншими сортами і далі якась інша компанія буде продавати це як інший сорт нафти. Якийсь мікс, який неможливо буде ідентифікувати як власне російську нафту", – зазначив Михайло Гончар.

В умовах, коли проти російських енергоресурсів будуть боротися не точково, а системно, результат може бути кращим. Але для цього потрібно прослідкувати весь "ланцюжок постачань". А найбільш ефективним буде фізичне обмеження доступу тіньових танкерів до російських портів. До слова, близько 60% нафтового експорту РФ йде через Балтійське море.

Наразі важко оцінити запас міцності російської економіки. Та якщо вторинні тарифи Трампа таки почнуть ефективно діяти, Кремль зіштовхнеться з трьома великими проблемами щодо нафти. 

"Якби така герметизація російського нафтового експорту відбулася, то, звісно, для Росії виникла б проблема - куди дівати нафту. По-друге, проблема зменшення надходження коштів за продану нафту. І по-третє, проблема, що робити з видобутком. Тому, в принципі, управа на російський нафтоекспорт є. Інша справа, що ніхто серйозно насправді не влаштований діяти", – наголосив Михайло Гончар. 

Слід додати, що на експорт російських енергоресурсів можуть впливати не тільки США, а і Європейський Союз. А там попри рішучі декларації не завжди вдається досягти результату. Приміром, російська нафта досі надходить до Угорщини та Словаччини. 

Господар Кремля протягом десятиліть балансує різні групи російських еліт за принципом "розділяй і володарюй". Допоки економічна ситуація всередині РФ залишалася відносно прийнятною, їх протиріччя не заходили надто далеко. Однак заява Трампа про вторинні тарифи може суттєво погіршити цю ситуацію, відповідно, і загострити суперечності, сказав Іван Ус.

"Одна група – "партія великої крові", ті, що кажуть воювати, воювати, і ніяких домовленостей. Друга – "партія крові та грошей". Це група, уособленням якої став Кирил Дмитрієв. Вони кажуть: ні, слухайте, треба якось все-таки залишати простір для домовленостей, не треба повністю бути у цій війні", – зазначив Іван Ус. 

В економіці Росії є серйозні, але поки що не критичні проблеми, тому друга партія зацікавлена у принаймні частковій "деескалації". Якщо ця частина російської еліти зможе нав'язати свою позицію, то Москва буде імітувати мир.

"Кирил Дмитрієв та інші гіпотетично можуть дотиснути Путіна, але не для того, аби він пішов на мир реальний, а щоб він про це сказав. Це може задовольнити Трампа. Він  скаже, що ось буде мир, а потім це буде порушуватись", – додав Ус. 

Щоправда, це може викликати незадоволення групи "яструбів" у російській верхівці, які налаштовані на продовження конфронтації без компромісів. 

За останні кілька місяців президент США показав, що може змінювати свою думку на протилежну раптово - під впливом свого оточення, меркантильних розрахунків, лестощів на свою адресу чи ілюзій щодо російського диктатора. Показовим у цьому плані є історія з його дружиною Меланією Трамп. 

Президент США 14 липня розповів, що саме вона допомогла йому позбутися ілюзій щодо Путіна. 

"Я приходжу додому, кажу першій леді – знаєш, я сьогодні розмовляв із Володимиром (Путіним - ред.), у нас була чудова розмова. А вона каже: "Правда? Вони щойно атакували ще одне (українське) місто", – розповів Трамп.

Пізніше, під час іншого виступу, Трамп уточнив, що тоді Меланія розповіла йому про обстріл Росією будинку для літніх людей.

Очевидно, протягом наступних 50 днів боротьба за позицію Трампа триватиме. Україна отримала у ній перевагу – але не остаточну перемогу. 

При написанні матеріалу використовувались заяви Дональда Трампа, публікації Politico, CNN, The Telegraph, Bloomberg, коментарі Михайла Гончара та Івана Уса.