У черговий раз є потреба звернутися до Президента з одного кулуарного, але дуже важливого питання. Ну це жанр такий. Але це вкрай треба. Днями Зеленський заявив, що Україна готує нові атаки вглиб території Росії та перенесення війни на територію ворога.

Заява правильна по всіх параметрах. Але чи є у нас належна спромога здійснити ці плани так, як слід? Системно, масово, продумано, поетапно. Не ради короткострокового ефекту в медіа, а у вигляді постійного руйнування можливостей РФ? Зразу дам відповідь – ні. І поясню.

Та конфігурація Сил оборони України, котра ситуативно виникла протягом перших місяців війни, має дуже сильну вроджену ваду. А саме – Збройні сили України віддалені від розвідувальної інформації і від українського розвідувального співтовариства. Є чіткі тенденції.

З одного боку, ЗСУ не має або майже немає на формальному рівні розвідструктури. Вам важко буде знайти у структурі Генштабу і далі по організмах ЗСУ якийсь департамент чи іншу формалізовану частину, яка б мала повноваження проводити розвідку на системному рівні.

А з іншого боку, «реєстрові розвідники» функціонують самостійно. Головне Управління розвідки Міноборони де-факто є автономною структурою, зі своїми засобами ураження, працює успішно. Служба безпеки України де-факто є автономною структурою, зі своїми засобами ураження, працює успішно. Є інші структури, СЗР, наприклад. Чи є координація усіх силовиків на рівні Генштабу? Звісно, є. Чи вона достатня? Звісно, ні.

Вже кілька років ми говоримо про те, що усю глибинну роботу по ураженню об’єктів у РФ час об’єднати в рамках єдиної окремої структури. Де агентурну роботу, аналітику, великі дані будуть постачати і обробляти спільно представники розвідок, а ураження та інші проактивні дії здійснюватимуть так само спільно структури ЗСУ, НГУ, прикордонників, СБУ і ГУР.

Треба відходити від вульгарного піарницького принципу – хто уразив, той і отримав нагороду. Це не стимулює активну взаємодію між силовими структурами. Треба міняти критерії успіху для військових начальників. Критерії якості роботи СБУ, ГУР, СЗР у рамках єдиного центру, котрий б’є по РФ, має бути якість інформації та планування. Саме за цими параметрами слід оцінювати їх роботу, чисто математично.

Це зовсім не означає, що спецслужби слід обмежувати у власних силових операціях, ні! Але ми бачимо, що нині дуже часто відбувається таке: голодні до розвідданих ЗСУ отримують їх від ГУР/СБУ/СЗР радше на особистих низових контактах, аніж у рамках якоїсь формальної співпраці.

Ще раз повторю – те, що я прошу, зовсім не заперечує мережецентричність нашого опору. Радше мова йде про те, щоб формально об’єднати тих, у кого надлишок агентурної інформації і тих, у кого її дефіцит. І так далі.

Ці всі концепції дуже докладно і красиво розписані у Генштабі. Але Генштаб по факту не може одноосібно командувати спецслужбами (та може, це і не потрібно тут). Об’єднати у в одну рамку роботи може лише політичний лідер.

Це може бути «свідомо нейтральний» спільний координаційний центр, котрий не «належить» жодному силовому відомству, котрий очолюватимуть люди, навіть нікому не відомі (це буде для них безпековий і політичний плюс). Але від участі силових відомств у забезпеченні роботи такого центру, від щирості їх спільних зусиль залежатиме оцінка якості роботи цих відомств.