РФ виробляє 170 "Шахедів" щодня, а у червні випустила по Україні понад 330 ракет і понад 5 тисяч бойових безпілотників. В уявленні Путіна це створює ілюзії перемоги. Чи здатна Україна зробити гіперстрибок у посиленні оборонного потенціалу? Критичність моменту має підштовхнути усіх небайдужих до ривку – він пов’язаний із добудовою вже створеного у Силах оборони. Потрібно удосконалити армію у такий спосіб, щоб вести війну одночасно в усіх наявних сферах. Нова війна нового майбутньогоПочати варто із слушного твердження сучасних воєначальників, що майбутня війна передбачає мультидоменні операції - одночасне й скоординоване застосування військових сил у повітрі і космосі, на землі та морі, а також і у кіберпросторі. Мета таких операцій - досягти переваги над противником, використовуючи взаємодію між різними доменами та обмін інформацією. В тому числі, засобами психологічного впливу, який нерідко стає фактором нав’язування рішень, як це було у Пакистано-Індійському та Ізраїльсько-Іранському конфліктах 2025 року.Частина аналітиків переконана, що війна майбутнього може й не буде вестися одразу в усіх доменах, а торкатиметься лише кількох найбільш вагомих. Це підтверджує й факт згаданих Пакистано-Індійського та Ізраїльсько-Іранського конфліктів, де успіх було досягнуто за рахунок домінування у небі нечувано великої кількості бойової авіації та нанесення високоточних уражень на тлі неймовірно гострого змагання технологій.    Так, повітряний бій винищувачів (та одного безпілотника) у ніч на 7 травня 2025 року за участю понад 130 літаків виявився вирішальним - через здатність пакистанських винищувачів китайського виробництва Chengdu J-10C збити щонайменше два індійські військові літаки. Пізніше Повітряні сили Пакистану доказами переконали, що знищили п’ять індійських літаків, серед яких аж цілих три європейських Rafale та по одному російському МіГ-29 і Су-30МКИ. Де-факто використання китайських далекобійних ракет “повітря-повітря” PL-15 із дальністю ураження близько 200 км довело, що технології в руках, що передові китайські технології перевершують російські та певною мірою західні (європейський MBDA виробляє ракету “повітря-повітря” Meteor, але перевірена війною виявилася саме китайська).   Ще більш вражаючими стали атаки на Іран. Тільки 13 червня Ізраїль застосував у своїй атаці 200 винищувачів, скинувши понад 330 “різних боєприпасів” та завдавши ударів по понад 100 цілях по всьому Ірану. Крім ядерних об’єктів, масштабною атакою було фактично нейтралізовано систему ППО на заході Ірану: десятки радарів і установок для запуску ракет "земля-повітря" були знищені. При цьому усі удари забезпечені з великої відстані підльоту від Ізраїлю – тільки до іранського кордону близько 1000 км, а до Тегерану - близько 1500 км. Бойова авіація провела операцію без втрат. Але, серед іншого, точковими ударами було знищено значну частину верхівки іранського військового командування та ядерних науковців, які перебували під особливим захистом.Reuters із посиланням на власні джерела повідомив, що бойові підрозділи спецслужби "Моссад" провели низку таємних операцій у глибині іранської території. Вони включали розгортання високоточної зброї на відкритих територіях поблизу іранських зенітно-ракетних комплексів, використання передових технологій проти іранських систем ППО та створення бази ударних безпілотників неподалік від Тегерану. Фахівці говорять, що подібні операції багаторівневі: спочатку відбувається ураження системи управління, протиповітряної та протиракетної оборони, а також пріоритетних цілей, що становлять загрозу у відповідь.Приєднання до Ізраїлю США та проведення американської операції “Опівнічний молот” із одночасним застосуванням 120 літаків та 75 високоточних боєприпасів, у тому числі 14 майже 13,6-тонних протибункерних бомб - боєприпасів проникаючої дії GBU-57 - підсилило тренд мультидоменної операції. Важливо відзначити, що ізраїльсько-іранська війна передбачала не тільки застосування бойової авіації, але й використання космічної та інших видів розвідки, а також і наземну компоненту у вигляді прихованих дій підрозділів спеціального призначення. Більше того, після застосування США найбільшої неядерної бомби по глибоко захищених об’єктах в Ірані, експерти заявили про відкриття нового домену війни у світі. Таким чином, США та Ізраїль продемонстрували ведення швидкоплинної, але багаторівневої й мультидоменної війни, що здатна призводити до відносно швидкого досягнення політичних цілей. Водночас, достеменно невідомо, на який термін часу розраховані воєнні потенціали цих країн. Можна передбачати, що саме відсутність резервів для довготривалої війни такого типу й спричинила наміри здійснювати короткі операції. Підтвердженням цього може бути й те, що розвідка США виявила далеко не повне знищення ядерних об’єктів Ірану. У зв’язку з означеним, варто звернути увагу на моделювання воєнного конфлікту між США та Китаєм. Так, згідно з дослідженням американського аналітичного центру RAND, ймовірний конфлікт між США та Китаєм вирогідно принципово відрізнятиметься від російсько-української війни. Головними складовими бойових дій в Індо-Тихоокеанському регіоні будуть морські й повітряні операції, протиповітряна оборона, атаки на супутники, кіберудари, логістичне забезпечення на великі відстані. Хоча в аналітичній структурі передбачають війну без наземного фронту, сухопутна компонента майже напевно буде присутня – наприклад, у вигляді дій автономних підрозділів морської піхоти, з дронами та крилатими ракетами. Бо з 2019 року відбувається нарощування та підготовка у цьому напряму Корпусу морської піхоти США.Однак правда в тому, що широкомасштабного сухопутного фронту просто не буде. Найбільше значення матимуть далекобійні та високоточні удари з повітря, змагання супутникової розвідки та протиборство у кіберпросторі й системах РЕБ. Тож, одночасність та швидкоплинність дій, а також інтенсивність операцій стануть головними характеристиками нової війни.Павутина та інші: унікальні бойові операції УкраїниРосійсько-українська війна має лінію зіткнення у понад 1000 кілометрів, є інтенсивною й затяжною, на виснаження, містить повітряну і морську компоненти. Також відбувається протистояння розвідок, включно із застосуванням космічних технологій. Низку опрацій Україна провела першою в історії війн.Збила та знищила 2-кілограмовим дроном 12-тонний гелікоптер;Збила й знищила за допомогою морського дрону із зенітною ракетою сучасний літак Су-30 у повітрі;Провела глибоко в тилу РФ безпрецедентну операцію “Павутина” з одночасного ураження дронами чотирьох військових аеродромів РФ та знищила понад десяток бойових літаків, серед яких стратегічні носії ядерної зброї. Згідно з даними США, загалом було уражено 20 літаків, із них до 10 — знищені. Це, звісно, далеко не увесь перелік досягнень Сил оборони. Однак вони свідчать про високу технологічність та унікальність українських бойових операцій. Деякі з них передбачали одночасну присутність у кількох доменах. Саме Україна стала першою державою у світі, яка розвинула використання безпілотних комплексів до системного застосування у небі, на морі та на землі. А частковий підрив Кримського мосту у червні 2025 року – це опанування ще одного домену – підводного.Упродовж широкомасштабної війни дешеві та масові озброєння України ефективно виснажували дорогі й потужні озброєння РФ – асиметричні удари та москітна стратегія значною мірою залишається певним замінником мультидоменних операцій.Україна справді має одну із найбільш боєздатних та потужних армій на континенті. Жодна армія Європи не здатна рівнятися із Силами оборони у 2025 році, коли найпотужніші гравці європейського НАТО демонструють слабкість та відверто пасують перед кривавим путінським режимом.При цьому існують експертні припущення, що одна із мотивацій Путіна щодо збільшення впливу на західний світ має досить цікаве підґрунтя: будь-яка війна на європейському театрі військових дій відбуватиметься на землі, а потужну піхоту має в Європі лише Україна. Тобто, обезглавлення України формує майже абсолютне домінування над Європою у стилі Катерини Другої (“жодна гармата в Європі не вистрелить без нашого дозволу”). Таким чином, саме земля залишатиметься ключовим доменом в разі нової континентальної війни, і майже три роки безперервних ракетних та дронових атак у геноцидній війні проти української нації (з 10 жовтня 2022 року) не принесли кривавому режиму у Москві стратегічного політичного результату. Класичний епізод російсько-української війни у вересні 2024 року, коли РФ спробувала повернутися до атак із застосуванням певної кількості бронетехніки. Наприкінці місяця десантники з 46-ї окремої аеромобільної бригади зупинили великий механізований штурм росіян на Курахівському напрямку. Під час штурму противник залучив аж 52 одиниці броньованої техніки, яка наступала за підтримки авіації, що робить бойовий епізод показовим для аналізу. До того ж, напередодні штурму ворог почав обстріл позицій українських захисників коригованими авіаційними бомбами (КАБ), після чого розпочався масштабний штурм з декількох напрямків. Ворог зумів просунутися до позицій десантників, попри активне ураження бронетехніки та піхоти за допомогою FPV-дронів. Паралельно до відбиття штурму також було залучено артилерію, танкову роту та штурмові підрозділи для зачистки території від піхоти противника. Внаслідок контрдій противник втратив 8 танків і БМП, 4 бронетранспортери, одну МТЛБ та іншу техніку. Загалом, десантники відзвітували про знищення 26 бойових машин із 52, а також про втрати 72 окупантів.       І все ж проведення мультидоменної операції на кшталт ізраїльської у червні 2025 року Україні поки не під силу. Немає наявних ресурсів, немає такої кількості зброї, немає власної космічної розвідки, немає власного космічного угруповання для підтримки мережі інтернету. Ситуація з літаками F-16 українських Повітряних сил є яскравою ілюстрацію: носії є, але радарів та далекобійних ракет (як то AGM-158) – немає. У потужних озброєннях Україна критично залежна від партнерів. При цьому, як слушно зазначив Валерій Залужний, Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України, неможливість забезпечити себе всім спектром оборонних спроможностей за відсутності високих технологій в іншому ставить під сумнів можливість чинити довготривалий опір в умовах війни на виснаження. Для України надзавданням воєнного періоду є виживання та збереження нації – з тим, щоб за умов міжнародної підтримки, наблизитися до здатності планувати та проводити не тільки найскладніші асиметричні операції, але й мультидоменні військові кампанії. Така здатність – є потужним фактором стримування ворожого Кремля й у майбутньому. Зрештою, ця виснажлива російсько-українська війна – історія про те, що розбудова держави вимагає нікому не довіряти та завжди піклуватися про потужні бойові спроможності національного оборонного потенціалу.  Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.