Сьогодні, 11 липня, в Польщі вшановують пам'ять жертв Волинської трагедії, згідно з нещодавно ухваленим законом. В Україні це рішення розкритикували через односторонній погляд на історичні події, що десятиліттями розділяють два народи.

Докладніше про Волинську трагедію та причини суперечок між Україною і Польщею, – в матеріалі РБК-Україна.

Головне:

• Чому в Польщі встановили День пам'яті жертв Волинської трагедії 11 липня?
• Яка позиція України щодо меморіального дня в Польщі?
• У чому суть розбіжностей між країнами в питанні Волинської трагедії?

11 липня 2025 у Польщі офіційно відзначається "Національний день пам'яті поляків – жертв геноциду, скоєного Організацією українських націоналістів (ОУН) та Українською повстанською армією (УПА) на східних територіях Другої Речі Посполитої". 

Під такою назвою меморіальний день був затверджений Сеймом Польщі на початку червня, а 2 липня 2025 відповідний закон підписав президент Анджей Дуда.

Причини вибору саме 11 липня пов'язані з тим, що ця дата вважається символічним днем піка масових вбивств польського населення на Волині у 1943 році. 

Зокрема у польській історіографії зазначається, що цього дня відбулася кульмінація антипольських акцій, зокрема у селі Павлівка. Польська сторона офіційно визнає ці події "Волинською різаниною" та кваліфікує їх як геноцид.

Нагадаємо, у часи Другої світової війни в 1942-1943 роках на Волині тривало протистояння між поляками та українцями. В результаті етнічних чисток, які здійснювали УПА та польська Армія Крайова (АК), загинули тисячі людей з обох сторін. 

Волинська трагедія до сьогодні залишається болючою і суперечливою сторінкою історії, що впливає на відносини між двома країнами.

Недавнє рішення Сейму Польщі щодо встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв Волинської трагедії в Міністерстві закордонних справ України розцінили як таке, що йде всупереч із духом добросусідських відносин між країнами. 

"Такі односторонні кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння й примирення, над якими тривалий час працюють наші країни", – зазначили в МЗС.

У відомстві підкреслили, що Київ виступає за наукове та неупереджене вивчення складних сторінок спільної історії, вважаючи, що шлях до примирення лежить через діалог та взаємну повагу. 

Вчора, 10 липня, МЗС України випустило ще одну заяву щодо Волинської трагедії. "Ми виступаємо за чесний, відповідальний та збалансований історичний діалог, вільний від політизації й односторонніх трактувань, та розраховуємо на розважливість наших польських партнерів в оцінках подій нашого спільного історичного минулого", – зазначили в міністерстві. 

Акція пам'яті жертв подій на Волині (фото: Getty Images)

Український історик Олександр Зінченко в інтерв'ю РБК-Україна взагалі висловив здивування з приводу повторного встановлення 11 липня як Дня пам'яті, оскільки подібний день вже існував з 2016 року. 

Зінченко вважає це рішення позбавленим логіки, вказуючи на інші значно більші трагедії в польській історії, для яких не було встановлено окремих днів вшанування. 

За словами українського історика, тема Волинської трагедії дедалі більше використовується польськими політиками для роздмухування українофобії та ксенофобії в польському суспільстві, особливо на тлі зростання підтримки правих і ультраправих сил. Він підкреслює, що ці комеморації мають більше політичний, ніж меморіальний характер.

Варто додати, що новообраний президент Польщі Кароль Навроцький нещодавно виступив проти вступу України до Євросоюзу. Він пояснив цю заяву "своїми інтересами" Варшави, маючи на увазі питання Волинської трагедії.

Українці та поляки продовжують сперечатися щодо Волинської трагедії навіть через 80 років після неї через розбіжності щодо  відповідальності за ті події та кількості жертв, а також різні історичний й політичний контексти в обох країнах.

Варшава офіційно визнає події "геноцидом" польської нації, скоєним ОУН та УПА. Для Польщі це "невідпрацьована травма поколінь", а пам'ять про жертв є вкрай важливою. Польські історики стверджують, що не було симетричних злочинів з польського боку, а відповідальність лежить на українському націоналістичному підпіллі.

Так, в інтерв'ю РБК-Україна історик Маріуш Зайончковський порівняв Волинську трагедію із найбільшими злочинами Другої світової війни проти польського народу. 

Зайончковський стверджує, що на Волині та в Східній Галичині не було "партизанської війни" між АК та УПА, а відбувалося масове вбивство беззбройного польського населення з боку УПА. 

Зі свого боку, українська сторона розглядає Волинську трагедію як складне та суперечливе явище, де були обопільні етнічні чистки та жертви, тому не визнає односторонньої кваліфікації подій як геноциду. 

Українські історики підкреслюють ширший історичний контекст конфлікту, починаючи з окупації Польщею українських земель. Історик Роман Кабачій у розмові з РБК-Україна висловлював думку, що повного зведення до "спільного знаменника" в інтерпретації подій на Волині навряд чи вдасться досягнути. 

Він підкреслював, що українська сторона не може звинуватити всю УПА лише у польських чистках, адже вона боролася передовсім з радянськими та нацистськими окупантами. Роман Кабачій також зазначив, що для багатьох поляків червоно-чорний прапор асоціюється лише з "прапором злочинців", тоді як для українців – це символ боротьби за незалежність. 

Більше про причини розбіжностей між українцями і поляками щодо Волинської трагедії, можна дізнатися в окремому матеріалі РБК-Україна.

Цього року в Україні розпочали ексгумацію поляків, які загинули під час Волинської трагедії. Ця подія стала результатом тривалих переговорів між Україною та Польщею та зняття мораторію на ексгумаційні роботи, що діяв з 2017 року. 

Перші роботи стартували у квітні 2025 року в селі Пужники на Тернопільщині, де було знайдено братську могилу з останками 42 осіб, серед яких близько 10 дітей. Виявлені артефакти свідчать про те, що значна частина загиблих була римо-католиками.

Спалене село Пужники (фото: puzniki.pl)

Керівниця української команди археологів Аліна Харламова у розмові з РБК-Україна  підкреслювала, що ці розкопки мають величезне значення для обох країн.

Для поляків це можливість гідно перепоховати своїх предків, а для українців – крок до відкритого діалогу та подолання міфів, які часто використовуються російською пропагандою. Археолог висловила надію, що подібні роботи будуть продовжуватися в інших регіонах України.

Зі свого боку польський історик Маріуш Зайончковський назвав ексгумацію в Пужниках переломним моментом після багатьох років непорозуміння з цього питання. На його думку, обидві держави стали жертвами російських провокацій, що почалися з 2015 року. Він згадав осквернення пам’ятників в Україні та Польщі, а також обстріл польського Генконсульства в Луцьку у 2017 році, ймовірно організовані російськими спецслужбами.

Історик визнав, що узгодження історичних версій України та Польщі є дуже складним завданням, але закликав залишити "демонів минулого" й ушанувати всіх загиблих незалежно від національності.

При підготовці матеріалу використовувалися: повідомлення пресслужби президента Польщі Анджея Дуди, допис на Facebook-сторінці Сейму Польщі, повідомлення пресслужби МЗС України, заяви в інтерв'ю для РБК-Україна істориків Олександра Зінченка, Романа Кабачія, Маріуша Зайончковського, археолога Аліни Харламової.

Срочные и важные сообщения о войне России против Украины читайте на канале РБК-Украина в Telegram.