Відбулася серія ударів по ТЦК: 7 липня росіяни били по військкоматах Запоріжжя і Харкова, 6 липня - по ТЦК в місті Кременчук, 3 липня – в Полтаві, 30 червня - у Кривому Розі. Начальник управління комунікацій командування Сухопутних військ Віталій Саранцев заявив про те, що в такий спосіб росіяни хочуть зірвати процес мобілізації в Україні. Але мене в цій ситуації вражає, що є частина українського суспільства, яка цьому радіє. Це вперше за час повномасштабної війни, коли російські обстріли не викликають у людей обурення, агресію, гнів, а навпаки - радість. На вашу думку, чому росіяни зараз почали активно бити по ТЦК? Як ви ставитесь до такої реакції українців?Насправді це є складним питанням тих глибинних проблем, про які я постійно говорив, що це, на жаль, погіршується і загострюється. Тут не слід говорити про всіх українців, не потрібно узагальнювати. Я б вживав термінологію щодо окремих громадян. І все ж таки я оптимістична людина і вважаю, що в нас більшість людей абсолютно адекватні й патріотичні, захищають або підтримують країну. В іншому випадку, якби я помилявся, то у нас з вами не було б країни. Але справді є цей відсоток, про який ви говорите, і це болюча тема.Тут дуже багато факторів. Перше питання - чому б'ють? До слова, це є порушенням міжнародного законодавства, всіх міжнародних правил, норм, звичаїв ведення війни. Власне кажучи, ті люди, які привозять в ТЦК, то там, по-перше, дуже багато цивільних працює, які не беруть участь в бойових діях. А найголовніше - люди, яких туди привозять, ще не прийняли присягу. За всіма міжнародними правилами вони не є військовими. Відповідно це не може бути військовим об'єктом, бо основна кількість людей, яка там перебуває, не є військовими.За міжнародним законодавством такі об'єкти в містах, як армійські центри комплектування та надання послуг, не можуть бути військовою ціллю.Але Росія вчергове нехтує міжнародним законодавством, тому тут немає навіть про що говорити. А за логікою росіян це десь є логічним, прагматичним, тому що в майбутньому ці рекрути стають військовослужбовцями на різних посадах, відповідно, це і є ці скупчення.фото: gettyimagesЧотири роки не велася робота і знову клюнув півень в слабке місце. Здавалось би, де у нас є скупчення цих людей? Знову ж таки - ігнорування повітряних тривог, неготовність та жахливий стан укриттів, нема дисципліни. Вдумайтесь, уже в військовому підрозділі Міністерства оборони, де є командування Сухопутних військ, нема дисципліни. Ну, немає. Не ходить там ніхто в укриття, ніхто не займається облаштуванням укриттів. Це такий приклад ми даємо нашим майбутнім військовим, які бачать кругом оцю безладність, що призводить, на жаль, до трагічних речей?Щодо реакції окремої групи людей, які, можливо, себе пробують називати українцями, то жахливе явище - радіти смертям військових.Дуже багато поранених служить в центрах комплектування. Якщо дійсно хтось цьому радіє, то для мене це точно ті люди, з якими - інші цінності, інша країна. Я волів би, щоб таких людей не було в нашій країні, хто справді цьому радіє.фото: gettyimagesНа мою думку, що загалом набагато більше - не сприймають ТЦК. Хтось, можливо, на емоціях таку дурість говорить та зловтішається. Ви просто подумайте, чому ви зловтішаєтесь? Якщо ці люди добре подумають, то зрозуміють, що їх просто не туди несе.Але в цілому це загальна проблема в країні, яка є, про яку я постійно говорю, - несприйняття мобілізаційних процесів і роботи ТЦК.Тому, відповідно, ось така реакція, тут нема особливо нічого дивного, хоча це бридко, тому що абсолютно провалена робота. Робота ця провалена, до речі, навіть не через методи роботи, чого дуже багато ми бачимо, та ще й російська ІПСО додає, але в цілому вистачає вибірки по всій Україні, щоб сказати, що у нас ТЦК далекі від адекватної роботи, від того, щоб українці їх поважали. І це правда. Однак основна проблема не в цьому, і це треба відчувати. Я, як ветеран, як людина, яка добровільно мобілізувалася у 2022 році у віці 24 роки, то я цю проблему гостро відчуваю і розумію в чому вона - це несправедливість.Загалом процес мобілізації побудований в кращих традиціях несправедливості, а це і за класовою нерівністю, і економічними бронюваннями, і просто схематозами. Коли служба в піхоті перетворилася на те, що "ти не відмазався, значить, грошей, можливо, в тебе нема". Тобто зараз отак у нас піхоту сприймають та й в принципі службу в армії - нема грошей, значить, нема впливової якоїсь роботи, тому ти, дурень, і служиш.Ми все це бачимо. Бачимо і золоту молодь, яка присутня в ресторанах, і Буковель, і зараз Одесу, де цвітуть і пахнуть ці лоби. І це все бачать прості українці. Як ви думаєте, яке буде сприйняття від цього? Покажіть мені чиновників, з якими є вже купа всяких історій, де діти за кордоном, заброньовані або просто йому в 30 років чомусь не приходить повістка. От, так "не щастить" комусь з дітей топпосадовців, щоб їм приходила повістка. Це все накопичується, накопичується, і в результаті - призвело до несприйняття у людей за рівнем справедливості.Навіть, якщо ми подивимося на принцип роботи. Наприклад, куди у нас витрачаються сили ТЦК? Знаю, що відбувається в Києві та Київській області: рейди по заводах, блокпости на виїзді з міста і так далі. Я не кажу, що це непотрібний елемент. Але поки їх систематично не буде в найдорожчих клубах Києва, поки біля мажорів на BMW, які дрифтують у столиці, не буде працівників ТЦК, то люди не сприйматимуть такі заходи. Це ж очевидно, як ясний день.Бачимо, як проводиться зараз мобілізація, також бачимо, як деякі артисти мобілізовуються в якісь ансамблі. Ми бачимо в що перетворюють службу в армії, а простим людям говорять: "Давайте". Відповідно, рівності цієї нема.Я не дуже люблю когось ставити в приклад, особливо мене дратує, що ми занадто загострені на прикладі Ізраїлю. У нас дуже багато своїх прикладів. Але ви подивіться по мобілізаційних процесах, скільки родичів чи дітей топпосадовців та чиновників служило в армії Ізраїлю. І візьміть наш приклад. Тому у нас і несприйняття.І тому ми зараз говоримо про те, що є люмпени, антисоціальні елементи, які радіють зі смертей в ТЦК. Я вам більше скажу, що це є і воно наростає. Ми бачимо, що відбувається в соціальних мережах. Тільки чомусь українська влада думає, що це від того, що ми знімаємо погані рекламні ролики чи соціальні якісь фільми та серіали. Проблема не в цьому. Вони зараз не відчувають глибини проблеми, навпаки - лізуть ще більше, хочуть зробити відверту економію, так зване економічне бронювання, щоб за гроші можна було легально взагалі відмазатись від армії. Але, хочу нагадати, що це війна, а не просто незручна служба в армії, де ти не будеш бачити родину. Ти там життям ризикуєш, захищаючи свою країну, бо це війна. Поки війна не стане для всіх верств населення, класових елементів, ми далеко не заїдемо.Війна дуже масштабна, нам потрібно, на жаль, дуже багато людей на цю війну. У нас дуже ресурсний ворог. І один з найбільших ресурсів противника – людський, якби важко це не було. Це не конфлікт, це не війна проти якихось племен на Ближньому Сході, а серйозна, велика, повномасштабна війна, якої не було тут з часів Другої світової війни. І це треба розуміти.ЗСУ, фото: GeneralStaff.uaЯ думаю, що зараз не треба розповідати лекції про те, що буває на тих територіях і з тим населенням, куди приходить Росія. Відповідно, це війна на виживання. Не війна за якогось депутата чи суддю, а війна на виживання. Але щоб нам вижити, має бути державна політика в мобілізаційних процесах. Мають бути люди, зокрема в піхоті.Ми бачимо низький рівень фінансового забезпечення, фінансової мотивації. Забирають 20 000 грн заробітної плати у піхотинця, коли він приїжджає після бойових дій і не може свою другу половинку зводити на каву. Це приниження українського військового.Ми бачимо досі незрозумілі речі в командуванні: відсутність впливу на це командування, іноді безглузді їхні накази. Бачимо, як командирів, які виходять в публічну площину і говорять абсолютно здраві речі, коли не хочуть скласти свій підрозділ, і як їх швиденько знімають з посад.Люди бачать всі ці речі, не треба думати, що населення, вибачте, тупе. Зараз у всіх вас в армії є друзі, родичі. І ми всі це обговорюємо. Адже ваш родич або друг рано чи пізно приїжджає у відпустку, і ви чітко знаєте, що відбувається в армії.Проблема української влади, що вона хоче удавати, що нічого не відбувається. Таке несприйняття, що всі живуть ось так і що всі, мовляв, проблеми від того, що у нас ТЦК погано працює, використовує такі методи. Якби ж проблема була тільки в методах, то ми б зараз з вами поговорили про те, як набрати якісний персонал в ТЦК, щоб вони не били людей на вулицях.Проблема ж набагато глибша, вона класова. Це дуже страшна проблема, запущена, чотири роки кинута напризволяще. Ще два-три роки тому я говорив про неї абсолютно по-іншому, зазначав, що це дуже небезпечно. Я бачив, як її просто відпускали в плавання.А ви вважаєте, що ми вже пройшли точку неповернення в цьому процесі? Чи ми ще можемо якось змінити ставлення суспільства до проблем мобілізації, якщо дійсно у влади буде бажання знайти інший підхід? Чи вже настільки багато часу пройшло і всього утекло, що це вже неможливо зробити?Я не думаю, що це точка неповернення, адже більшість людей захищають країну та підтримують військо. Насправді я оптиміст по життю, але за чотири роки - це величезна проблема. Тут потрібні відповідні державницькі рішення, до яких я не бачу зараз політичної волі у нинішньої української влади. Ми про це говоримо, а вони говорять про перейменування, чорт забирай, як з ВЛК було. Тобто вони серйозно думають, що нам просто не подобається ТЦК, але проблема є глибинною.Щобільше, з рекрутингу ми не вивеземо, на жаль. Я кажу ще раз, на жаль. Тому що це велика війна, а на війні нема нічого хорошого. Ми від мобілізації не відмовимося. Відповідно, треба цей мобілізаційний процес адаптовувати. У нас є парламентарі, представники монобільшості "Слуга Народу", української влади, які всім чим завгодно займаються в парламенті, але нереальними державницькими рішеннями, не підняттям мотивації.Ви знаєте, що в їхніх помічників в міністерствах, у нардепів зарплати виросли з 2022 року? Знаєте, у кого зарплата зменшилася? В українського піхотинця, солдата. Він у 2022 році, перебуваючи на ППД (пункт постійної дислокації), а не в бойових діях, отримував 40 000 грн, а зараз - 20 000 грн. Це ось таке от "дякую" за захист країни. Ми ж говоримо з вами про мотивацію.Потрібні жорсткі, швидкі, різкі рішення, тому що війна. Війна не пробачає такі соплі, не пробачає цієї бездіяльності. Подивіться на світових лідерів в історії, які приймали жорсткі, швидкі рішення. Вони були на коні й вигравали. Ось, є такі сопляки, імпотенти. А такими імпотентами війни не виграють. Я зараз бачу абсолютну імпотентність.Ми зараз реально могли б з вами поговорити: "Ой, ТЦК, знаєте, погане, люди не сприйняли". Ну, і добре - крапка. Однак, по-перше, треба щось робити, а друге - треба дивитись в глибину проблеми. Я її чітко відчуваю. Українська влада для своєї зручності хоче удати, що нічого не відбувається, тому що кожен другий, третій ухилянт - це є куми. Тоді ж армію доведеться фінансувати та урізати свої безглузді витрати.Вони хочуть перетворити й вже потихеньку перетворюють цю війну все ж таки на АТО, їм це більше подобається.Щоб були некритичні видатки з міських бюджетів, щоб досі наші хапуги ставили лавочки з плиточкою. Адже це ще досі відбувається у 2025 році, бо їм так зручно. Від їхнього "зручно", від їхнього небажання щось змінювати, ми маємо ось таку ситуацію, про яку з вами говоримо. Вона болюча та неприємна.Можете зрозуміти, що в цих ТЦК гинуть в тому числі учасники бойових дій? Це жахливі речі. Але, як є, і це результат їхньої роботи.Виправити ще можна. Ми зараз сидимо переважно на шиях у добровольців з 2014 року та здебільшого з 2022 року. Точка неповернення буде тоді, коли в армії не буде людей. Зараз в армії дуже сильно бракує людей, особливо на бойових посадах. Точка неповернення буде тоді, коли оці люди, у яких сидимо на шиях, закінчаться. Вони вже закінчуються.А проблема тієї точки неповернення буде в тому, що, можливо, буде пізно щось змінювати. А війна - це така річ, тому я й казав про необхідність прийняття швидких рішень. Війна не пробачає, коли пізно. Ми дуже часто починаємо думати про нашу оборону та як красиво було б побудувати фортифікації, коли вже пізно, коли територія втрачена. Це щось схоже з ТЦК.Чесно вам скажу, я втомився про це говорити, адже це очевидні речі, я просто бачу небажання. Не думайте про тупість, що вони не розуміють, про що я говорю. Я кажу очевидні речі максимально доступною мовою. Але їм так зручно. Ціна цієї зручності - страждальний український народ, який вигрібає і в окопах, і українські родини: українська мама, українська дружина – всі вигрібають результати цих товаришів.фото: armyinformНа вашу думку, чи вдасться росіянам такими ударами по ТЦК паралізувати процес мобілізації і які це буде мати наслідки? Вже навіть в деяких регіонах розосереджують особовий склад працівників ТЦК, посилюють заходи безпеки для того, щоб мінімізувати наслідки таких можливих атак. Крім того, ми розуміємо, що ціла мережа ботів працює для того, аби виявляти адреси місць, де проводять мобілізаційні заходи. Я не думаю, що це критична проблема при всій сукупності, що ми бачимо. Розосередження та укриття проблему закриють. У нас є стратегічні органи виконавчої влади, ви не повірите, вони розосереджені з перших днів. За чотири роки не постраждало жодне міністерство і жодний представник органів вищої виконавчої влади.Були прийняті абсолютно правильні, адекватні рішення щодо розосередження. Коли це своя дупа, можна здогадатися про розосередження, знайти приміщення, забезпечити роботу і так далі. ТЦК - той приклад, коли не своя дупа, моя хата з краю, і ось результат.Але це все фікситься, це не ракетну програму будувати. Приміщення знайдуться, вони існують по всій Україні, є укриття. Їх треба справді буде розосередити, поділити, можливо, я навіть думаю, по районах. Подивімося на специфіку - ці приміщення є, їх просто треба використовувати, забирати, а правовий режим воєнного стану це дозволяє. Я думаю, ми питання закриємо щодо скупчення людей, і все.Коли перебуватиме по 10-15 людей і таких точок буде 5-10 в області, то вони не будуть на це витрачати ракети та "шахеди". Зараз вже загальновідомий факт, я можу про це вже говорити, що навіть ледачий знає з ТікТоку про те, куди в обласному центрі та в області звозять резервістів, які перебувають на цих розподільчих пунктах від 2-3 днів до тижня. І їх там, як у казармі, вибачте, до біса. Це адекватно на четвертому році війни? Це неадекватно!Ба більше, люди, які відповідають за це в Сухопутних військах, мають понести відповідальність. Є накази ще з 2022 року про недопустимість таких скупчень, про відповідні заходи, коли оголошується сигнал повітряної тривоги. Я ж знаю, що ця робота абсолютно провалена, завалена, всім чхати було на неї. Але я думаю, що це можна буде вирішити. Якщо поставити собі за мету, то по часу за місяць ми про цю проблему можемо не говорити. Питання - якщо поставлять. Адже насправді у нас ті, хто керують центрами комплектування, хоча там є нормальні люди та й в керівництві теж, але здебільшого це такі вороваті полковники, яким абсолютно чхати, бо ж вони дома ночують. У нас війна на дворі, більшість бойових підрозділів навіть не потрапляє на положення, коли ніхто додому не їздить. У нас, я ж знаю, керівництво центрів комплектування дома ночує. Чи їм є різниця, як і куди "шахед" буде заїжджати? Я ж кажу, трошки АТО. Такий от гнилий запах. Якщо прийняти відповідні управлінські рішення і нагадати, що у нас війна, провести відповідні заходи, то навіть не буде додаткових витрат. Я вам серйозно говорю. Ми з бойовими частинами це зробили, з ППД частин це зробили. Ви помітили щодо проблем, наприклад, з полігонами, що там є скупчення, відкритість? У нас на ППД дуже низький рівень уражень. Прийняли відповідні рішення. Не буду говорити які, це працює навіть в тих частинах, де є громіздке озброєння, як артилерія і тому подібне. Ми знайшли вихід з цього. А щодо ТЦК, не можна знайти? Це в чергове – просто профнепридатність, і все.