І за формою, і за сутністю звернення єпископату МП в Україні до Президента з проханням «повернути громадянство» м. Онуфрію Березовському – нагадує риторику церковних документів радянської доби. Замість того, щоби зробити чіткі юридично важливі кроки – перелічується «процент жирів у маслі».

Митрополит Онуфрій чудово знав, що є громадянином РФ. Бо заповнював понад 20 років тому відповідні форми для отримання паспорту.

Митрополит Онуфрій у своїй публічній заяві після оприлюднення факту наявності у нього громадянства РФ фактично визнав це, але зазначив, що він «вважає себе» лише громадянином України. Але в юридичній площині немає значення, хто себе ким вважає – значення мають дії та документи.

Але ані у 2014 році, коли розпочалася агресія РФ проти України, а м. Онуфрій очолив МПвУ – він від громадянства РФ не відмовився. Не відмовився і у 2022 році. І після оприлюднення факту наявності такого громадянства – не відмовився.

Прихильники МП постійно намагаються доводити, що м. Онуфрій – особливо духовний старець. То може, якщо не хоче він виконувати Конституцію і закони України, які прямо забороняють мати громадянину України ще і російське громадянство (примусове присвоєння громадянства на окупованих територіях є незаконним і тому недійсним) – то послухає слова Євангелія (Мф. 6:24): «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує».

Не можете Ви, владико, як громадянин Березовський, служити і Україні, і Росії. Ви обрали Росію, а Україною – знехтували.

І ніякими відкритими листами і казуїстичними заявами цього не змінити. Змінити можуть лише реальні дії. Яких Україна за цей час так і не дочекалася.