Помер Ігор Поклад - видатний композитор, чиї пісні стали частиною культурного коду України. У своїх останніх інтерв'ю маестро ділився глибокими роздумами про сенс життя, силу музики та долю рідної країни.

РБК-Україна зібрало його найсильніші цитати, які сьогодні звучать особливо зворушливо.

• "У СРСР вважалося, що армія - це школа мужності, життя, а мені здається, що це школа зла. Я з цим зіткнувся... Найбільше діставалося талановитим хлопцям. Буквально до кошмару доходило. І, головне, боротися зі "стариками" було неможливо".
• "Страшенно люблю собак. Це в мене з дитинства. Раніше тримав сеттерів, потім чорного тер'єра, зараз - лабрадора. Обожнюю риболовлю. Колись був завзятим преферансистом, більярдистом. Міг грати ночі безперервно".
• "Не знаю, але, мабуть, водевіль іноді нагадує. А ми всі в залі: хтось у партері, а хтось на гальорці. Сидимо і спостерігаємо, не знаючи, чим усе це закінчиться. У музиці є такий термін - "хибний фінал"... Ось у такому хибному фіналі, коли всі чекають чогось, а воно не відбувається, ми й існуємо".

• "Мають прийти нові люди [в політику], народиться не одне покоління, поки не вичерпає себе "школа комунізму", яка ні-ні, та й дається взнаки... Усе повинно вирости природньо і на власному, рідному ґрунті".
• "Як то кажуть, "де народився, там і згодився"... Потрібно бути дуже амбітною людиною, щоб зі сцени чи з екрану піти у велику політику, добре розуміючи, що на тебе там чекає. Я тільки порадію за тих, кому вдалося, користуючись тільки емоціями та великим бажанням, змінити країну на краще. Дуже порадію. І побажаю їм подальшої щасливої долі...".
• "Тому моя думка: маєш дуже добре усвідомлювати, куди ти йдеш і на які випробування погоджуєшся. Не можна керуватися тільки емоціями! Ми всі емоційні. І всі хотіли б змінити багато чого. От тільки здатні на це одиниці".

• "Ми ж усвідомлюємо, що ніщо не стоїть на місці. Ніщо і ніколи. Музика теж. Чи можна назвати музикою те, що ми чуємо? Чи можна назвати віршами те, що покладено на музику? Питання дуже складне. Напевно, тому й не хочу нічого чути. Щоб не псувати враження від того, що приносило задоволення моїй душі".
• "Мій шлях у музиці підійшов до кінця. Нехай і творять, і слухають інші. Мені й співу солов'я, що сидить на магнолії поруч із будинком, вистачить. Це сьогодні - моя музика".

• "Мабуть, я зараз розповім дещо таке, про що ніколи раніше ще не розповідав. Звісно, це стосується саме вашого запитання. Знаєте те, давнє "фізики і лірики"? А чому воно виникло - таке протистояння? Тому що у творчої людини на першому плані що? Емоції! Вона спочатку робить, а потім аналізує зроблене." Так, це природою закладено".
• "Раніше не було стільки музики... До того ж, якщо говорити про професіоналізм, слід визнати, що сьогодні справжніх композиторів якраз і немає. До чого все звелося? Хто може зв'язати дві ноти, той уже й складає музику. Зараз техніка, комп'ютери нівелюють нашу роботу. А праця аранжувальника виходить на перше місце".

• "... для Соні Ротару я написав найбільше пісень. Інша річ, що вони не користувалися такою популярністю, як пісні, які виконує, наприклад, Ніна Матвієнко. Але в Ніни тільки три-чотири пісні, а в Соні десь десяток, не менше".
• "Ще років десять тому я із задоволенням слухав пісні "Океану Ельзи", Ірини Білик. Але і це вже історія української музики. Зазвичай я слухав різну музику, коли сидів за кермом. Щось подобалося, щось викликало одне питання "Боже... Що це було?!" А зараз уже й немає бажання слухати".
• "У нас багато талановитих людей. Але не можна всіх зводити в ранг "суперзірок". Останнім часом їх розвелося стільки, що вже неба не видно!"

Вас також може зацікавити

• 7 найвідоміших хітів легендарного композитора Ігоря Поклада
• У ДТП загинув відомий композитор, який працював із Матвієнко та Гайтаною
• Помер зірка серіалу "Всі жінки - відьми" Джуліан МакМехон.

Під час написання матеріалу використовувалися такі джерела: газета "Бульвар", Wikiquote.