Дані про запаси у надрах України більше не є секретними матеріалами. Після підписання так званої ресурсної угоди зі США  (офіційно – Угода про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови) Служба безпеки України внесла зміни  до наказу Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Отож уже з середини червня дані про усі корисні копалини, окрім урану, перестали бути державною таємницею. Чому саме під час війни Україна вирішила розсекретити дані про надра та чи справді це полегшить пошук інвесторів, читайте у матеріалі Еспресо.Дані про які корисні копалини більше не є державною таємницеюСлужба безпеки України виключила з наказу про перелік відомостей, що є державною таємницею відомості про балансові запаси в її надрах: корисних копалин окремо щодо: алмазів, золота, п’єзооптичної сировини, літію, ніобію, танталу, титану, цирконію, скандію, платини, іридію, осмію, паладію; розсіяних елементів (разом із запасами тих кольорових або рідкісних чи благородних металів, у рудах яких ці елементи присутні) окремо щодо: галію, ганію, індію, кадмію, ренію, рубідію, селену, талію, телуру, цезію. Також з наказу вилучили пункт  "Відомості про перспективи розвідки або видобутку корисних копалин в цілому щодо України, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці". Це звісно не означає, що уже нині усі дані про запаси літію, титану та інших корисних копалин є у вільному доступі. Але їх можуть надати на запит потенційних інвесторів.  Значна частина інформації про надра досі на паперових носіях, тож потребує оцифрування. За даними міністерки  захисту довкілля та природних ресурсів України Світлани Гринчук, у співпраці з European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) вже оцифровано 6 тисяч геологічних звітів та планують перевести в онлайн ще 60 тисяч книг. Літій, фото: gettyimagesЧому потрібно було зняти гриф секретності з інформації про надраЩе у лютому цього року Європейська бізнес асоціація закликала зняти гриф секретності з інформації про надра. "Зняття обмежень з геологічної інформації особливо актуальне в контексті виконання програми Ukraine Facility та реалізації стратегічного партнерства з ЄС у сировинній сфері.  Бізнес-спільнота переконана, що зняття грифів-обмежень з відомостей допоможе залучити недержавні інвестиції у видобувну й переробну промисловість, не завдаючи шкоди національній безпеці України", – йшлося у зверненні ЄБА.  На форумі "Держава та бізнес: від діалогу до партнерства" Світлана Гринчук заявила, що у жодній цивілізованій країні уже немає засекречених даних про надра."Ця інформація –  важлива для залучення інвесторів, – пояснює "Еспресо" виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак. – Я часто їздила на промо в різні країни, розповідала про надра різним інвестора (що насправді мала б робити держава, але не робила). А вони кажуть: дайте нам інформацію про якість запасів, які категорії. А ми не могли надати, бо діяв гриф секретності. Це був епік фейл. Бо в Лугано, в Лондоні, де б ми не були, ми презентували інвесторам атлас корисних копалин, але ми не могли надати їм  ці дані. Відповідно, вони не могли порахувати, який матимуть профіт від розробки того чи іншого родовища. Без цього вони лише розводили руками".За словами Ксенії Оринчак, аби  геологічні дані, які належали до державної таємниці, потенційному іноземному інвестору потрібно було спочатку зареєструвати компанію в Україні, приїхати сюди  і ознайомитись з даними в кабінеті секретності Державної служби геології та надр. Лише після цього він міг ухвалити рішення, а чи взагалі йому варто інвестувати у ту чи іншу ділянку.Чому розкриття даних про надра під час війни не є загрозою нацбезпеціУ коментарях на сторінці міністерки Гринчук і віцепрем’єрки Свириденко чимало закидів про те, що знімати гриф секретності з даних про корисні копалини під час війни – це загроза нацбезпеці. Утім, практично усі геологи сходяться на тому, що РФ має усі дані про українські надра. Можливо, навіть повніші, ніж Україна. Річ у тім, що активна геологічна розвідка на території України проводилась за часів Радянського Союзу. Після проголошення незалежності держава практично не вкладала коштів у розвідку родовищ. Тож насправді багато з цих даних потребують уточнень, оскільки базуються на результатах пошукових робіт, які були проведені 40 чи навіть 50 років тому. І справа не лише у технологіях."У Радянському Союзі часто завищували дані про запаси, оскільки завдяки цьому геологам виписували премії. Така була система. Тому дані не завжди є достовірними, – каже Ксенія Оринчак. – У нас серед учасників асоціації є  компанія Onur -  "Спис". Це дві афілійовані компанії. Вони виграли аукціон Держгеонадр на родовище золота. І дані про запаси на цьому родовищі (а золото теж підпадало під цей гриф секретності) під час розвідки не підтвердились. І ця ситуація стосується не тільки критичної сировини, а всієї сировини, яка була зафіксована радянськими геологами. І щодо нафти та газу є багато пробілів. Уся ця інформація потребує верифікації і є питання, наскільки коректно вона була зафіксована. Тому це глобальна проблема в Україні".  За її словами, в Україні треба запустити ринок юніорських компаній, які фактично перерозвідають родовища і верифікують геологічні дані.Літій – критична сировина для США, а не УкраїниСеред “розсекречених” металів найбільша увага прикута до літію. За словами віцепрем’єрки Юлії Свириденко, саме розробка літієвого родовища може стати першим пілотним проєктом у рамках діяльності Американсько-українського фонду відбудови."Комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) на днях ухвалила рішення про доцільність оголошення конкурсу на літієву ділянку Добра у Кіровоградській області. Найближчим часом маємо напрацювати всі умови конкурсу. Це родовище потенційно підпадає під мандат інвестфонду. Його розробка може стати першим пілотним проєктом у межах спільного інвестування", – написала вона на своїй сторінці. Діляна "Добра", фото: ДержгеонадраСвириденко запевнила, що до участі у конкурсі будуть допущені усі зацікавлені інвестори, однак наразі згадала лише одного – американську компанію TechMet, пов’язану з мільярдером Рональдо Лаудером, якого називають другом президента США Дональда Трампа."На зустрічі представник американської компанії TechMet акцентував, що в разі перемоги у відповідному конкурсі його компанія готова не лише шукати та видобувати літій в Україні, а й побудувати потужності для його збагачення", – повідомила Свириденко. Водночас цією ділянкою цікавиться також Австралійська компанія European Lithium Тоні Сейджа, яка у 2024 році стала власником 100% капіталу ТОВ "Європейський літій Україна". Ще у 2023 році Тоні Сейдж в інтерв’ю "Форбс" заявляв, що компанія готова інвестувати мільярд доларів у видобуток літію в Україні."Ми дуже хочемо почати розробляти ділянку Добра. Вона містить великі поклади. Можливо, найбільші в Європі. Зараз в Австрії ми розробляємо родовище з покладами 12,88 млн т літієвої руди. Ділянка Добра, за даними 1980-1990-х років, містить 19 млн т руди, або майже на 50% більше", – казав він. При цьому він ще тоді заявляв, що родовище літію Шевченківське їх не цікавить, бо надто близько до лінії фронту. Наприкінці червня цього року з’явились повідомлення про окупацію цього родовища. "Кіровоградська область є найбагатшою за покладами критичної сировини, але це критична сировина для США, а не України Наша критична сировина – це п’ять видів будівельної сировини, бо нам треба відбудовувати країну, а також нафта та газ. У США є технології, тому їм потрібна сировина. А у нас технологій немає, але є сировина. Тому в світлі цієї угоди ми цікаві США, бо за рахунок української сировини може стати сильнішою у своїй конкуренції з Китаєм", – каже Ксенія Оринчак. При цьому з розсекречених ресурсів вона вважає найперспективнішим не літій, а метал майбутнього – титановмісні руди."В Україні понад 40 родовищ. Є розсипні, є корінні. Їх можна застосовувати в різних технологіях. Якщо брати економічну привабливість і доцільність їх розробки – вони на першому місці. Літій – це також приваблива історія. Ті, хто встигли і вже його видобувають, ще років 10 будуть на коні з цією сировиною.  Нині ця сировина всюди застосовується – від електрокарів до сонячних батарей та дронів, але технології змінюються і якими вони будуть через 5 – 10 років, невідомо, – каже Ксенія Оринчак. – Літій – недешева історія. У 2017 – 2018 тонна сягала від 17 до 25 тис. доларів, у 2021 був пік – 50 тис. доларів. Тому ринок шукав, чим його замінити, і тепер все частіше використовують дешевші аналоги, з’являються цинкові батареї. Тому завдання України – почати розробку літію "ще на вчора". Якщо ж збудувати на території України літій-іонні заводи, де б виготовляли батареї – для нас це було б проривом".