Після того як Костянтин Боровий (російський підприємець та політик в еміграції, - ред.) зрештою продемонстрував свої справжні політичні погляди й зрадів припиненню допомоги Україні — а я чекав цього майже чотири десятиліття, — можна поставити всі крапки над "і" в цій історії та ролі так званих російськомовних трампістів у підготовці нашої країни до капітуляції перед Росією і її остаточного знищення.Річ у тому, що російськомовні трампісти — і не має значення, чи є вони колишніми громадянами Росії, чи вихідцями з України — не мають жодного стосунку до самого Трампа або його команди. Їхнім завданням було поширення в українському інформаційному просторі саме російських, а не трампівських наративів, саме російського сподівання на Трампа як на політика, що допоможе Путіну поставити крапку в існуванні України й перейти до знищення інших колишніх радянських республік.Саме тому ці люди здебільшого не висловлювали власні погляди, а працювали за настановами своїх кураторів — або просто інтуїтивно їх відчували. Той самий Боровий починав зовсім не з вихваляння Трампа, а з цькування Порошенка і намагання сподобатися Зеленському — тоді, коли політичні шанси Трампа здавалися примарними. Чому? Бо в російському плані знищення України передбачено заборону національно-демократичних партій і дискредитацію політиків, які прийшли до влади після Майданів. І Боровий працював над реалізацією цього пункту з перших днів своєї присутності в українському інформаційному просторі.Читайте також: Про системну схожість тих, хто "поза політикою"Любарський почав розповідати своїм слухачам про "нерішучість" і "некомпетентність" Байдена та про те, як його адміністрація "хоче здати Україну" ще тоді, коли мало хто уявляв можливість перемоги Трампа. І цей наратив, як і наративи інших російськомовних трампістів, увійшов в український інформаційний простір завдяки підтримці самих українців.Це була продумана інформаційна війна. Її елементи — зрівняння всіх вихідців з Росії, незалежно від їхніх політичних поглядів. І Боровий, і Латиніна отримували рівень легітимності, як і ті, хто підтримав українську позицію і закликав до збільшення допомоги нашій країні. Також — протиставлення вихідців з Росії вихідцям з України, які співчувають своїй державі й нібито тому не можуть помилятися в оцінці ситуації, особливо якщо вони живуть у США. У такий спосіб легітимізували російський наратив нашого майбутнього.Ці люди намагалися знищити тих, хто здатен ефективно протистояти пропаганді наших ворогів. І Боровий, і Латиніна, і Любарський, і Табах, і інші представники цієї дестабілізаційної групи запускали пропагандистські кампанії проти кожного, хто з ними не погоджувався. Особливо агресивно — проти мене після моєї розмови з Латиніною, яка продемонструвала її інтелектуальну нікчемність.Читайте також: Рудимент совка: Арестович спекулює на смертіБоровий неодноразово публічно звинувачував мене в тому, що я нібито висловлюю свою позицію за гроші Порошенка чи Демократичної партії США. Він робив це і в інтерв’ю українським журналістам. А блогер Любарський вів кампанію проти мене за участю своїх українських соратників, які захищали його політичні позиції. Мої цитати виривали з контексту, незначні факти перебільшувалися — аж до появи цих "фактів" у моїй біографії у Вікіпедії. Я, звісно, звик до таких нападок і вмію тримати удар. Але уявляю, скільки людей, зокрема в українській політиці, не могли не скоригувати свою позицію, бо сприймали погляди цієї групи як погляд американської адміністрації, яка про них навіть не чула.У результаті маємо групу політиків і громадських діячів, які намагаються орієнтуватися на трампівську позицію — сподіваючись, що вона принесе їм політичні дивіденди. Тактика російськомовних трампістів, на жаль,  частково спрацювала. Зараз багато хто з них продемонструє що думає насправді, а деякі залишаться у вигляді приспаної агентури. Будуть готові навіть засуджувати Трампа. Але це не означає, що з ними не треба боротися й надалі. Ці люди ще здатні зробити багато зла для нашої країни і її виживання.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.