Але я б не зводив все виключно до геополітичних цілей. Як завжди в таких випадках, виникає цілий симбіоз різновекторних задач, які ставлять перед собою різні чиновники на різних рівнях. Тому варто спробувати знайти відповіді на питання, що є причинами всіх останніх подій, причому причинами на різних рівнях. Отже, можливі причини.1. Початком цього всього є небажання Кремля визнавати нові геополітичні реалії й погодитися з тим, що вони втратили (як мінімум, на цей момент) впливи в Азербайджані. Кремль не готовий до визнання "нових реалій на землі". І все, що зараз відбувається — частина процесу розпаду імперії. І в цьому конкретному випадку каталізаторами виступило чотири таких фактори: війна в Україні (неможливість досягти успіху Росією);моральна поразка Росії в Ірані та Сирії (Москва не воює і не захищає своїх сателітів);здача Росією Вірменії в Карабаській війні (в Баку та Анкарі цю війну трактують не як домовленості з РФ, а як слабкість Москви, адже Кремль просто був не готовий до нової війни на Кавказі і, особливо,  до війни проти Туреччини);Путіну треба було б просто просити вибачення перед Алієвим за збитий літак, але він прийняв рішення, що потрібно йти в ескалацію (повертаємося до того, що Кремль не готовий визнавати "реалії на землі").Читайте також: Антиросійський демарш Азербайджану. Чому це наша війна також2. Не виключено, що на відміну від вірмен і грузинів, азербайджанська діаспора відмовилася грати в антиалієвську гру. І тоді це пояснює цей накат. Якщо це так, то за цим накатом може бути й бажання не лише помститися діаспорі, але й зробити проблеми в Азербайджані, через невдоволення російських азербайджанців. Зверніть увагу на паралельні процеси у Вірменії, де Пашинян просто зіграв на випередження, закривши свого Іванішвілі, і почав серйозно чистити, так званий, карабаський клан, який в останні роки був дуже проросійським. Але, повертаючись до Азербайджану, варто зазначити, що за будь-яких умов, спроби ударити всередині країни через утиски  діаспори — це тупувато. І точно контрпродуктивно для росіян.3. Переділ ринків по всій Росії, де азербайджанці і, ширше,  вихідці з Кавказу тримають левову частку базарів.. Можливо, на це варто також дивитися в контексті  залякування  інших нацменшин, хоча,  досі не було помітно якихось антидержавних рухів будь-яких нацменшин і вони й так готові були грати в зрозумілі для влади ігри.  Але, можливо, залякування потрібне  в контексті переділу майна, хоча Путіну продається інше. Я всім нагадаю, в Росії йде величезна реприватизація, де ключову роль відіграє прокуратура та ФСБ. Координовані процеси нагорі можуть мати абсолютно стихійний характер на місцях.4. Чи є тут нині  ширша геополітика повʼязана з війною в Ірані й ускладненням для Росії процесів в південному коридорі (ключовий економічний проєкт Індії) та в серединному енергетичному коридорі (Азія — Європа  в обхід РФ) поки говорити складно.  Але те, що ескалація вже створила передумови для цієї геополітичної гри,  безсумнівно. Річ у тому, що  розв'язання всіх проблем без Анкари вже де-факто неможливе. Але й звертатися до Анкари означатиме, що Кремль не може розв'язувати будь-які проблеми в пострадянському просторі без третьої сторони. 5. Як довго триватиме гостра фаза конфлікту, відповісти складно. Баку та Анкара зараз грають в ескалацію, розуміючи, що час грає на них. І, що не менш важливо, в цій грі Анкара ставить не лише на Кавказ: вона де-факто звертається до тюркських країн Центральної Азії: перестаньте грати з Росією. Ми (турки) разом з Китаєм можемо захистити інтереси вас (еліт) та ваші країни ефективніше за росіян.Читайте також: Баку ламає "базові налаштування" Росії6. У нас багато говорять про розвал Росії з майбутніми картами. На жаль, ніякого розвалу Росії не буде найближчим часом.  Але все те, що зараз відбувається у нас, в Азербайджані та Вірменії — це другий етап розвалу імперії (перший - 1991 рік). Імперії не падають в одну мить практично ніколи. Вони мають певні реванші (2014 рік Крим, 2024-25 - остаточне, але також тимчасове поновлення контролю над Грузією). Найближчі місяці дуже важливі вибори в Молдові. Але процеси, запущені війною в Україні, є незворотними для імперії.  7. І наостанок. Окремо хочу звернути вашу увагу на один малопомітний в цій всій історії момент: за внутрішню політику (за азербайджанські погроми) та за політичне  просування РФ в пострадянському просторі відповідає один з наших найрозумніших ворогів — перший заступник глави адміністрації Путіна Сергій Кірієнко. У разі провалу  в Вірменії, Азербайджані та Особливо в Молдові, його акції можуть піти вниз. Це був би один з найкращих сценаріїв для нас.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.