24-річний росіянин Данило Сотников потрапив на війну з в'язниці – наприкінці жовтня 2024 року його відправили на фронт. Уже в середині листопада він опинився в полоні, де пробув майже сім місяців. Як інформує «Главком», історію окупанта розповідає проєкт «Наш выход».

Росіянину пощастило, 6 травня 2025 року завдяки обміну військовополоненими він повернувся до Росії. Окупант був упевнений, що тепер усе – війна для нього закінчилася. Але рідні не поділяли його оптимізму. Сестра Анна благала бути обережним, говорила, що його відправлять назад на війну. Вона виявилася права.

Сім'я робила все, щоб Данило залишився вдома, навіть намагалася використати зв'язки батька, генерал-майора у відставці. Але в Міноборони відповідь була одна: контракт не розірвано.

Військово-лікарську комісію Данило пройшов формально – без обстежень, оглядів і довідок. Просто написали: «придатний». 28 травня його відправили в Бєлгородську область. Телефон забрали. Зв'язок обірвався. Командир батальйону одразу дав зрозуміти: обміняні нічого не отримають – ні відпустки, ні реабілітації, ні лікування, ні списання.

Останнє, що відомо рідним: 1 червня 2025 року Данила Сотникова знову відправили в Україну. Уже 3 червня він зник. Фактично, окупант не пробув у Росії і місяця після обміну. Перед черговою відправкою на фронт йому не дали з’їздити додому та побачити сім’ю.

Раніше полонений окупант здивував причиною, через яку пішов воювати. Андрій Андрєєв із Воронежа пробув у полоні лічені дні. Він потрапив до рук українських військових 5 червня, а вже 14 червня вирушив на обмін. Його, як пораненого, відправили на батьківщину просто з лінії фронту. Росіянин заявив, добровільно підписав контракт, проблем із грошима і законом не мав. Убивати українців вирішив, бо вдома знудився.

Також російський солдат із штурмової роти 7-го мотострілецького полку 18-ї мотострілецької дивізії Єгор Загороднєв розповів, як через голод вирішив знищити свого командира. За його словами, він перебував без їжі та води, поки командир роти «Соловей» мав достатньо продовольства.