Хто такі блогери та інфлюенсери і яку роль вони відіграють в умовах війни? Яка соцмережа найкраща для старту? Як впоратися з втратою рідної людини та чому важливо продовжувати донатити? Про це та більше - в розмові з РБК-Україна розповіла інфлюенсерка Тетяна Савіцька.

Тетяна Савіцька - українська блогерка, організаторка подій і засновниця всеукраїнської премії Bloggers Awards. Розвиває власну PR-івент агенцію, займаючись підтримкою та популяризацією блогерської індустрії в Україні.

Активну громадську діяльність поєднує із материнством, виховуючи доньку Соломію.

РБК-Україна поспілкувалося з Тетяною про те, хто такі блогери в Україні сьогодні, де проходить межа їхньої відповідальності та чому пластичні операції - це про свободу та силу?

– Ви себе відносите більше до блогера чи інфлюенсера? І яка між цими поняттями різниця?

– Я вже понад 7 років в цій сфері, і коли тільки починала, слово "блогер" асоціювалося з чимось незрозумілим, з людьми, які просто крутяться перед екраном і все. Тоді це навіть не сприймалося як щось серйозне. Зараз же зовсім інший рівень. Сьогодні вони на одному рівні з медійними людьми, мають вплив, формують тренди та закривають збори.

Я б усе ж віднесла себе до інфлюенсерів. Бо для мене це не просто "публічна особа" - це людина, яка реально впливає на думку інших, формує тренди, надихає і веде за собою.

Інфлюенсер - це не лише про цифри. Це про довіру, вплив і цінність для своєї аудиторії. А коли ця аудиторія ще й платоспроможна - ти не просто популярний, ти конвертуєш увагу у вплив, а вплив - у результат.

Можливо, саме тому сьогодні все більше людей люблять, коли їх називають саме інфлюенсерами, а не просто блогерами чи зірками соцмереж. І я - серед них.

Тетяна Савіцька про індустрію блогерів (фото: пресслужба інфлюенсерки)

– Якою ви бачите місію блогера в умовах війни?

– Найголовніша моя місія - підтримка українських військових. Це не просто слова. Для мене це особисте.

Мій брат віддав своє життя за нашу країну. І після цього моє бажання допомагати армії стало не просто внутрішнім покликом, а справжнім обов’язком.

Я і до того робила все, що могла - за цей час я провела 153 благодійні заходи, під час яких ми збирали кошти, передавали амуніцію, медикаменти, допомогу на передову. Але після його загибелі я відчула, що не маю права зупинятися.

Чесно кажучи, боляче, що країна цього не завжди цінує. Я досі суджуся, щоб ім’я мого брата було внесено до списку Героїв України. Це довгий і виснажливий шлях. Але я не здаюся.

Бо поки ми живі - маємо боротися за тих, хто вже не може.

Щодо відповідальності, треба усвідомлювати, що ти впливаєш на думку людей. Між блогером та аудиторією є певний емоційний зв'язок. Люди дивляться тебе щодня, переживають з тобою емоційні занепади й піднесення. Коли ти виставляєш якусь проблему чи рекомендуєш щось, вони реагують, довіряють твоїй думці.

– Ви згадали про збори. Нещодавно стався скандал з Назаром Гусаковим, який зловживав довірою донаторів. Як, на вашу думку, варто діяти, щоб підтримувати довіру аудиторії та ефективно робити збори?

– Так, це жахливо. Зараз збори й так складніше робити. В перші роки війни реально за пів дня можна було спокійно закрити, коли блогери об’єднувалися. Зараз люди стомилися. Проте намагаємося продовжувати йти до перемоги.

А той, хто хоче порушити довіру і маніпулює аудиторією - це неприпустимо. Це підриває довіру в цілому. Довіру взагалі не можна підривати.

– Деякі публічні особи виправдовуються, що не публікують збори, бо це "зрізає охоплення" та не дає заробляти. Як ви ставитеся до такої позиції?

– Це їхня зона відповідальності, і я не буду на це відповідати. Я відповідаю за себе. Я постійно виставляю збори, тому що моя сім'я пережила дуже болючу історію, постраждала від війни. Для мене немає питання, зріже охоплення чи ні. У мене питання більше про допомогу.

– Ваша сім'я пережила жахливу втрату. Як справляєтеся?

Коли загинув брат, усі казали: "Час лікує, час лікує". Не лікує! Це неможливо пережити. Як боліло, так і болить. Почуття притуплюються на якийсь певний момент, ти забуваєшся, а потім як накриє хвилею емоцій. Ти стриматись не можеш.

Ми відновлюємося, намагаємося жити. Мама приїжджає до мене, але їй складно. Перших пів року вони взагалі не виходили з кладовища. Це реально складно, коли ти ростиш дитину 30 років, її забирають, а потім країна навіть не хоче вносити її в список героїв...

– Що можете порадити тим, хто розділяє ваш біль?

– Пережити неможливо, але треба починати відновлюватися і жити вже з іншою місією. Ось у нас - допомогти виховати його доньку. І мої батьки максимально стараються, проводять час.

– Ви організували премію Bloggers Awards, яка ось вже 29 червня пройде в Києві. Чому такі заходи важливі? Багато хто й досі вважає блогерство не професією.

– Чому це не професія? Діджитал-індустрія набула такого значення, що має вже більше впливу, ніж телебачення. У сучасному світі відзначають зірок шоубізнесу, співаків, акторів. Але чому ця категорія людей, яка має вплив, оминається? 

Блогери мають величезний вплив. Вони об'єднують навколо себе людей. Якщо треба десь підписати петицію, вони викладають - і петиція підписується буквально за хвилини.

Вони мотивують, розповідають. Ці люди - це не просто ті, хто генерує контент. Вони допомагають закривати мільйонні благодійні збори, формують громадську думку, запускають тренди.

Навіть візьмімо останній скандал з Алхім та Мандзюк - все це розкрутили блогери. Буквально за добу піднялося таке гучне обговорення.

Це нова гілка людей, яких треба відзначати премією, бо вони здатні зробити все: або скандал за добу, або тренди, або збори тощо. Навіть телебачення не здатне це розпушити так, як це можна зробити в інтернеті. В деяких вдома вже навіть телевізора немає. 

Для мене ця премія - і церемонія нагородження, і яскравий простір для об'єднання людей, які щодня впливають на культуру, соціум, бізнес.

Кожен блогер має додатковий бізнес, який створив робочі місця і податки для країни. І це теж має величезний вплив. Звичайно, хочеться створювати такі події, щоб відзначати реально найкращих в своїй ніші.

Ми офіційно зареєстровані, зробили серійні номери під кожну нагороду. Кожен голос офіційно зареєстрований і його неможливо накрутити.

– А за якими критеріями ви обираєте номінантів премії?

Там багато критеріїв. Про них мають говорити. Має бути класна аудиторія, перевіряємо, чи немає зв'язків з росією, навіть чи вони зареєстровані як ФОП. Що вони транслюють, чи не ведуть негативні наративи для своєї аудиторії.

– Згадали скандал з Алхім та Мандзюк. А як ви ставитеся до блогерів, які продовжують публічно спілкуватися російською мовою?

– Негативно. Мій брат був за українізацію, і я теж за неї. Я не маю морального права судити людей. Моя позиція така: не говорю російською. Навіть моя дитина, яка можна сказати виросла на російській мові, ходила в садочок, де всі спілкуються російською, якщо вона вдома десь каже російською, я її поправляю: "Не розумію". 

Ми не слухаємо російської музики взагалі. У мене жодної російської пісні в плейлисті. І якщо біля мене хтось хотів би включити, вони знають, що я проти. 

Це моя мораль життя. Я не маю права її нав'язувати. В кожного своя голова, як то кажуть. Але я це не приймаю. Слухати російську музику в країні, де кожного дня над головою російські ракети стріляють, це не тільки аморально... Це словами не передати.

– Як мама доньки яких ще принципів виховання дотримуєтесь? Ви сувора?

Любити - це найважливіше. Я не сувора мама, а залюблена. Дуже хотіла донечку.

Тетяна Савіцька з донькою (фото: пресслужба інфлюенсерки)

– Що для вас є червоною лінією у співпраці з брендами чи персоналіями?

– Я б точно відмовила, наприклад, якщо бренд досі працює в Росії. Наприклад, Ашан. Я їм відмовляла і казала: "Моя совість мені не дозволяє взяти гроші за рекламу Ашану, який досі платить податки Росії, дає робочі місця росіянам, потім ці ракети летять на нас". Я не хочу мати дотичності навіть до такої історії, тому я їм відмовляю. Для мене це суперпринципова позиція.

– А ті, хто "втік" з країни - Потап, Волошин - ви б змогли з такими людьми співпрацювати?

– Я знаю Сашу особисто. Він не втік, а поїхав, тому що на нього напали. Я знаю з особистих джерел, як все це відбувалося насправді. Не те, що показується в ЗМІ, а трошки інше. Тому що показується та історія, яка вигідна, яку будуть дивитися, читати тощо. Особисто зі мною він зібрав не один мільйон. Там уже, мабуть, за мільярд перейшло.

Я не хочу якось просувати свою якусь думку. Просто знаю трохи іншу історію, не ту, яку транслюють. В нас з ним адекватні стосунки. Я знаю його, він - мене. Чи співпрацювала б з ним - не знаю, чесно. Якщо це щось по благодійності, допомогти армії, я б підтримала точно. Стосовно інших, скоріше, ні, ніж так.

– Наскільки важко сьогодні стати блогером в Україні? Чи можливо це зробити без підтримки великих агенцій чи вже розкручених блогерів?

– Так, можливо. Треба створювати класний і якісний контент. Визначитися зі стилістикою і тематикою свого блогу. Лише тоді ви почнете генерувати класний, якісний контент, який будуть дійсно дивитися. 

Можна ходити на зустрічі з іншими кріейторами. Наприклад, UGC-блогери з 5-10 тисячами підписників заробляють хороші гроші за відео для брендів. Навіть при невеликій авдиторії можна зібрати мільйони переглядів. Головне - якісний контент.

Шукати партнерства: писати брендам, блогерам самостійно і починати з ними співпрацювати.

Цій сфері потрібно приділяти достатньо часу, а не викладати одне відео на тиждень. Треба постійно, систематично працювати. Тоді буде результат, навіть якщо не вкладаєш грошей, а лише вкладаєш свій час.

– А що ви можете виділити як основи успіху: якісний контент, зв'язки, стиль, колаборації?

– Харизма і якісний контент. Коли ти не боїшся проявлятися, не думаєш, що скаже людина збоку, тоді ти генеруєш класні ідеї, які "залітають". 

Харизма завжди притягує людей. Сильні люди притягують. Люди купують людей, як би це дивно не звучало. І коли це харизматичний блогер, візьмемо ту ж Настю Ткаченко, - її харизма просто на 10 з 10, і вона притягує духом, і тому її хочеться дивитися до кінця відео, написати коментар, лайкнути.

– Яка платформа, на вашу думку, є найефективнішою для старту? TikTok, Instagram, YouTube чи щось інше?

– TikTok найлегший, тому що ти запускаєш там будь-які відео, і вони можуть дійсно "залетіти". Instagram вимагає трошечки постаратися, класно змонтувати, витратити час. 

Найшвидше зростаючий - це TikTok точно. Тому що реально, якщо класно генеруєш контент і щодня знімаєш відео, по два-три на день, то за місяць 5-10 тисяч підписників гарантовано.

– Будь-якого інфлюенсера, блогера чи експерта час від часу супроводжує хейт. Як на нього реагувати і чи може він бути корисним?

– Звісно, чорна історія працює краще, люди на це реагують. І тому деякі блогери роблять, вибачте, "крінж" і так далі.

Я люблю тих людей, які пишуть мені, що я коса, крива чи ще якась. Можливо, у них все дуже погано, і все, що вони зараз можуть зробити для звільнення від негативної енергії - це написати мені. 

Проте, щоб мене зрушити, треба дуже постаратися. Я вже зробила багато: створила себе, свою позицію, стою міцно на ногах. І людина, яка скаже, що я некрасива, не вплине на мене. Але я їм кажу "дякую", що вивільнили свою негативну енергію.

– Ви нещодавно зробили пластичну операцію на животі. Чому наважилися на неї і що думаєте про такі процедури? Багато хто досі вважає, що зміни в собі - про невпевненість та неприйняття.

– Кожна думка має право на існування. Я не ділю світ на чорне і біле: або ти робиш, або не робиш. Люди, які кажуть, що це "не ок", це не про прийняття. Це значить, що вони собі щось не дозволяють. У нас вже настільки всі технології урізноманітнилися, що якщо ти можеш зробити своє життя кращим, чому це не зробити?

Моя операція була як відновлення після пологів. Я на це наважувалася 7 років. У той момент ніхто не думав, як красиво розрізати мій живіт. Вони думали про те, як врятувати мене і мою дитину. Тому у мене був рубець. 

Мене це кожен раз бісило, бо ти одягаєш якусь сукню, і в тебе стирчить цей животик, в тебе яма, яка навіть при сукнях була видна. І мені це доставляло певний дискомфорт. Я хотіла це змінити. Змінити своє життя і нарешті одягати ті сукні, які мені подобаються. Чому б і ні? Я б не робила операцію, якби за 7 років нічого не допомагало.

Тетяна Савіцька (фото: пресслужба інфлюенсерки)

Раніше менеджери Ziferblat в розмові з РБК-Україна розповіли про хейт, спонсорів та "правила гри" в шоубізі.

Також читайте інтерв'ю з Григорієм Германом про життя в умовах війни, "бронювання" та артистів-зрадників.