З 2023 року ми з колегами у складі міжфракційного об’єднання "Підтримка волонтерського руху" працюємо над всебічною підтримкою феномену волонтерства в Україні в усіх його проявах, що включає в себе і допомогу волонтерам-іноземцям. Адже хоч про них рідко згадують, вони залучені в багато напрямів: доставляють гуманітарні вантажі, евакуюють людей з прифронтової смуги, долучаються до відбудови, медичного забезпечення та розмінування. 

Проте за цей час ми зрозуміли: українське правове поле недостатньо адаптоване до залучення іноземних волонтерів. Багато з них стикаються з численними юридичними та бюрократичними бар’єрами, котрі стають перешкодою для людей, готових допомагати Україні та її громадянам – і ми підготували законодавчі зміни, котрі усунуть ці перепони.

Одразу зазначимо: хоча далі ми говоритимемо про візи і перетин кордону, ніхто не пропонує послаблювати безпеку нашої держави. Йтиметься лише про волонтерів, котрі мають право в’їзду без віз чи вже в’їхали в Україну легально, після чого пропрацювали тут кілька місяців, не маючи проблем із законом.

В чому ж тоді проблема?

Для початку нагадаємо вимоги закону: якщо іноземець хоче перебувати в Україні тривалий час, йому потрібна посвідка на тимчасове проживання. А видають її тільки за умови, що у людини є довгострокова віза типу D. Звучить логічно, однак громадянам країн, з якими ми маємо безвізовий режим (держави-члени ЄС, Велика Британія та Канада) така віза не потрібна для в’їзду, а отримувати її дорого і непросто.

Тож більшість волонтерів прибувають до України за умовами безвізу, але вони дозволяють перебувати в країні тільки на 90 днів в межах 180 днів. Виникає парадокс: люди, готові допомагати Україні, змушені або працювати далі, порушуючи закони нашої країни і наражаючись на санкції, або відмовлятися від своєї місії та повертатися додому. У такій ситуації програють усі.

Проблема в тому, що віза типу D багатьом волонтерам не по кишені. Базовий консульський збір для громадян більшості країн становить 65 доларів США. А через принцип взаємності – для деяких країн діють вищі ставки: понад 100$ – для Італії, Чехії та Франції, 333$ – для Великої Британії, 622$ – для Бельгії. За терміновість доведеться заплатити подвійну ціну. 

Для багатьох волонтерів, які допомагають власним коштом або фінансуються з обмежених ресурсів гуманітарних організацій, такі витрати стають серйозною перешкодою.

Тому вже маємо приклади, коли волонтери-іноземці, які кинулись на допомогу Україні в перші тижні повномасштабної війни опинилися в "сірій зоні", адже перевищили встановлений 90-денний строк, а механізму легалізації для них не існує. У людей виникають численні проблеми, наприклад, із банківським обслуговуванням. Достатньо згадати історію волонтера із Японії Фумінорі Цучіко, котрий мав проблеми з оформленням документів для пербування в Україні.

Так само показово те, що, за результатами опитування, яке провели Центр демократії та верховенства права і Національна соціальна служба України, понад 70 % іноземних волонтерів назвали основним бар’єром для своєї діяльності саме процес оформлення документів.

Як вирішити цю проблему?

Два роки тому ми розпочали активні консультації з організаціями громадянського суспільства, міжнародними гуманітарними структурами та державними інституціями. І вже у березні цього року я разом з 24 іншими народними депутатами зареєстрував законопроєкт №13071, розроблений на основі цих обговорень. Він пропонує скасувати обов’язок відкривати візу D для отримання посвідки на проживання . Це правило діятиме лише для іноземних волонтерів та гуманітарних працівників під час воєнного стану та ще рік після його завершення.

Крім того, волонтери, які в’їхали до України після 24 лютого 2022 року і подали заяву щодо оформлення посвідки на проживання протягом 60 днів після набуття чинності змін, автоматично вважатимуться такими, що законно перебувають в Україні. Тож ніяких штрафів вони не отримають.

Довідково: Тут прив'язка до того чи протерміновано строк перебування в Україні (90/180). Тобто, людина могла в'їжджати 5 разів і ще не було протермінування, а впродовж 6 візиту залишитися надовго і перебрати ліміт в 90 днів  на пів року.

Вже 15 травня Верховна Рада підтримала наш законопроєкт у першому читанні – жоден народний депутат не виступив проти. Доки Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин готує документ до другого читання, знову і знову закликаю парламент: якомога швидше ухвалити проєкт №13071 , а Президента – невідкладно його підписати. Це наш спосіб показати європейським та іншим іноземним партнерам наскільки високо ми цінуємо щиросердну і добровільну, таку вчасну допомогу їхніх громадян Україні.  

Що далі?

Як народний депутат України я вважаю головним завданням у цьому напрямі – якнайшвидше ухвалення законопроєкту №13071 в другому читанні і його втілення.

Звісно, проблеми іноземних волонтерів не обмежуються ситуацією навколо отримання візи D. Серед них, до прикладу, потреба реєструвати місце проживання (на що неохоче йдуть власники житла) чи труднощі з банківським обслуговуванням (на яке вказують половина опитаних, дані з вже згаданого дослідження ЦЕДЕМ і НССУ). Лишаються і проблеми в комунікації з державними органами. Адже волонтери зіштовхуються з відсутністю стандартизованих англомовних інформаційних ресурсів, спеціалізованих контактних центрів або гарячих ліній, уніфікованих шаблонів документів, юридичних консультацій. І все це накладається на мовний бар’єр, який вважають перешкодою 45% опитаних волонтерів.

Тож варто і надалі працювати над системними змінами для іноземних волонтерів: оновлювати підзаконні нормативно-правові акти, готувати англомовні інформаційні матеріали, спрощувати процедуру реєстрації місця проживання.

Волонтери, зокрема й іноземні, безсумнівно, є важливою опорою нашої держави – і ми повинні забезпечити їм гідні умови для допомоги Україні.

Валерій Зуб, народний депутат України, співголова МФО "Підтримка волонтерського руху"